![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/31/Chronicle_of_754%252C_London%252C_Egerton_1934%252C_fol._2r.jpg/640px-Chronicle_of_754%252C_London%252C_Egerton_1934%252C_fol._2r.jpg&w=640&q=50)
Вестготське письмо
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вестго́тське (іноді візіго́тське) письмо́ — штиб середньовічного письма, що походило з Вестготського королівства на території Піренейського півстрова. Іноді також зветься littera toletana і littera mozarabica.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/19/AlfabetoVisigodo.png/640px-AlfabetoVisigodo.png)
Вестготське письмо | |
![]() | |
Ґрунтується на | later Roman cursived[1] і Півунціал[1] |
---|---|
![]() |
Застосовувалося з кінця VII до XIII століття переважно у Вестготській Іберії, а також подекуди на півдні Франції, вдосконалювалось протягом IX—XIII століть, але згодом вийшло з ужитку. Це письмо постало з унціального, тому має риси унціального письма, наприклад це стосується напису літери «g».
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5a/Visigothic_Z-C_cedille.png/320px-Visigothic_Z-C_cedille.png)
Інші виразні риси — відкрита горішня дужка літери «a» (що робить її схожою з «u»), подібні між собою форми літер «r» і «s», довга літера «i», схожа з «l». Існують дві форми літери «d», одна з прямим виносним елементом, а друга з похиленим вліворуч. Горішня риска літери «t» має гачок, що закруглюється вліворуч; «t» має багато інших форм, що застосовуються в лігатурах, також є дві лігатури «ti» на позначення твердої та м'якої вимови цього сполучення. Цікава ознака вестготського письма — це наявність особливої літери «z», що згодом, у каролінзькому письмі, перетворилась на седилью («ç»)[2].