Венесуельська криза (1902—1903)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Венесуельська криза 1902—1903 років — морська блокада з 9 грудня 1902 року по 19 лютого 1903 року, запроваджена проти Венесуели Великою Британією, Німеччиною та Італією у зв'язку з відмовою президента Сіпріано Кастро виплатити зовнішні борги і збитки в громадянській війні . Кастро припускав, що американська «доктрина Монро» не допустить європейського військового втручання, але на той час США розраховували застосовувати її лише у разі захоплення європейцями територій в Америці, а не у всіх випадках втручання. У результаті США не перешкоджали морській блокаді Венесуели європейськими флотами. Кастро відмовився здатися і вимагав міжнародного арбітражу, проти якого виступила Німеччина. Президент США Теодор Рузвельт змусив німців відступити, відправивши свій власний флот під командуванням адмірала Джорджа Дьюї та погрожуючи війною, якщо німці висадять десант[1]. Зрештою Велика Британія дала добро на переговори, хоча блокаду на час переговорів не зняла. 13 лютого 1903 був підписаний договір: блокада була знята, а Венесуела зобов'язалася відраховувати 30 % своїх митних зборів на покриття боргів. Цей епізод сприяв розвитку «доктрини Монро», затвердивши право Сполучених Штатів втручатися, щоб «стабілізувати» економічні відносини малих країн Карибського басейну та Центральної Америки.
Венесуельська криза (1902-1903) | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Блокада Венесуели, гравюра Віллі Штевера | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Венесуела при підтримки: Аргентина США |
Велика Британія Німецька імперія Італія при підтримці: Іспанія Мексика Бельгія Нідерланди |