сузір'я південної півкулі неба З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вели́кий Пес(лат.Canis Major)— сузір'я Південної півкулі неба. Відоме зі стародавніх часів. Розташоване на південний схід від Оріона (під правою ногою); частково лежить у Чумацькому Шляху. Одне з 48 сузір'їв, включених до каталогу зоряного неба Птолемея. Великий Пес, Малий Пес та Гончі Пси є собаками мисливця Оріона.
Коротка інформація Великий Пес, Латинська назва ...
Великий Пес— стародавнє сузір'я, що конфігурацією яскравих зір нагадує собаку, сформувалося навколо головної зорі Сіріус. Міфи про походження зорі переносяться і на все сузір'я. Сіріус також називають «Собачою зорею». Існувало повір'я, що зоря Сіріус спричиняла сказ у собак і гарячку у людей[1].
Міфологія
Великий Пес, і зокрема яскрава зоря Сіріус, часто фігурували в ранніх єгипетських традиціях. У різні періоди історії Єгипту його ототожнювали з богинею Ісідою, богинею Хатор і богом з головою шакала Анубісом. Єгиптяни дуже високо цінували Сіріус, оскільки його повторна поява в середині липня, після кількох місяців відсутності, збіглася з щорічним розливом Нілу, подією, яка важлива для родючості землі. Сіріус також став відомий як «Собача зоря», символізуючи найспекотніші дні літа, які в минулі часи називали Собачими днями[2].
У міфології сузір'я Великого Пса асоціюється з Лелапом, найшвидшим собакою у світі, якому судилося впіймати все, що він переслідував. Зевс подарував собаку дочці фінікійського царя Європі, разом зі списом, який не міг промахнутися. Подарунок виявився невдалим, оскільки сама Європа загинула від руки свого чоловіка Кефала, який вийшов на полювання зі списом[3]. У грецькій міфології сузір'я Великий пес представляв більшу з двох собак великого мисливця Оріона . Пес, полював за зайцем, і через його неймовірну швидкість Зевс віддав йому честь і помістив його на небеса[2].
Адара (ε Великого Пса)— друга за яскравістю зоря у Великому Псі та 24-та за яскравістю зоря на нічному небі. Це подвійна зоря, яка знаходиться приблизно в 430 світлових роках від Землі[6].
Мірзам (β Великого Пса)— блакитно-білий гігант з яскравістю від 1,95 до 2,00 зоряної величини. Знаходиться приблизно на 500 світлових років від нас. Мірзам класифікується як змінна Бета Цефея, зоря, яскравість якої змінюється в результаті пульсацій на поверхні[6].
Амадіоха (HD 43197)— зоря, яка знаходиться на відстані приблизно 204 світлових років (близько 62,5 парсек) від Сонця. Вік зорі оцінюється близько 6,521млрд років. Також навколо зорі обертається, як мінімум, одна планета[8][9].
Туманість NGC 2361 та NGC 2359
IC 2165— планетарна туманність типу PN. IC 2165 розташована поблизу небесного екватора, і тому її принаймні частково видно з обох півкуль у певні пори року. Цей об'єкт міститься в оригінальній редакції індексного каталогу[10].
M41 (Скупчення Малий Вулик)— розсіяне скупчення, розташоване в чотирьох градусах на південь від Сіріуса . Його діаметр становить 25-26 світлових років, а вік— від 190 до 240 мільйонів років[13]. Скупчення містить контрастні сині, жовті та помаранчеві зорі та охоплює площу розміром з повний місяць[14]. Його відкрив італійський астроном Джованні Батіста Годієрна в 17 столітті[13]. Його найяскравіші зорі вже перетворилися на гігантів. Найяскравішою є зоря 6,3 зоряної величини спектрального типу К3[15].
NGC 2360 (Скупчення Кароліни)— розсіяне скупчення типу II2m. Відкривачем цього об'єкта є Кароліна Гершель, яка уперше спостерігала за об'єктом 26 лютого1783. В честь цієї науковиці була названа ця туманність. NGC 2360 розташована поблизу небесного екватора[18].
NGC 2207— галактика типу SBbc/P. Відкривачем цього об'єкта є Джон Гершель, який уперше спостерігав за об'єктом 24 січня1835. За останні десятиліття в NGC 2207 спостерігали три наднові; SN 1975A у 1975 році, SN 1999ec у 1999 році та SN 2003H у 2003 році. Видима величина галактики 12,2[22].
IC 2163— спіральна галактика типу SBc. Цей об'єкт міститься в оригінальній редакції індексного каталогу. Видима величина галактики 11,6[22]. IC 2163 складає пару з галактикою NGC 2207, яка розташована на захід від IC 2163. Ці дві галактики активно взаємодіють і перебувають у процесі злиття[23].
IC 456— лінзоподібна галактика типу SB0. Цей об'єкт міститься в оригінальній редакції індексного каталогу. IC 456 розташована на південь від небесного екватора, тому її легше побачити з південної півкулі[28].
Hog E., Fabricius C., Makarov V. V., Urban S., Corbin T. (2000). The Tycho-2 catalogue of the 2.5 million brightest stars. Astronomy and Astrophysics. с.355. ISSN0004-6361.
Delgado Mena E., Moya A., Adibekyan V., Tsantaki M. (2011). Abundance to age ratios in the HARPS-GTO sample with Gaia DR2. Chemical clocks for a range of [Fe/H. с.531. arXiv:1103.0584. ISSN0004-6361.
