Loading AI tools
капітан медичної служби Збройних сил України, учасник російсько-української війни З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Наталія Вікторівна Булах (псевдо «Змія»; нар. 20 травня 1964, м. Дніпро, Україна) — капітан медичної служби Збройних сил України, учасниця Революції гідності та російсько-української війни з 2014 року. Перші місяці війни служила головною лікаркою батальйону «Шахтарськ», а з вересня 2014-го — командиркою роти батальйону «Айдар». Брала участь у боях за Іловайськ, Волноваху, Щастя, Мар'їнку, Піски, Попасну.
Наталія Вікторівна Булах | |||||
---|---|---|---|---|---|
Капітан | |||||
Загальна інформація | |||||
Народження | 20 травня 1964 (60 років) Дніпро | ||||
Національність | українка | ||||
Alma Mater | Дніпропетровський медінститут | ||||
Ступінь | кандидат наук | ||||
Псевдо | Змія | ||||
Військова служба | |||||
Роки служби | 2014—2015 | ||||
Приналежність | Україна | ||||
Вид ЗС | Збройні сили | ||||
Формування | |||||
Війни / битви | |||||
Командування | |||||
| |||||
Народилася 20 травня 1964 року в Дніпрі, мати — гречанка, батько — українського, білоруського та російського походження, за професією військовий. 1979 року закінчила школу із золотою медаллю. З 1983 до 1996 року проходила військову службу спочатку в радянській, а потім російській армії як військовий врач та розвідниця[1].
За час служби закінчила китайський інститут народної медицини, а 1993 року — Дніпропетровський медінститут за фахом лікар-терапевт. Наталія вивчала проблеми головного мозку, захистила дисертацію та стала кандидатом медичних наук[1]. Проходила службу у Африці, де отримала своє псевдо «Змія»[2][3].
1996 року вийшка у відставку на посаді майора[4]; жила в Дніпрі та виховала трьох дітей[1]. Займалася страховою медициною[2].
2013—2014 років брала участь у Революції гідності[2]. Після початку російсько-української війни вступила до батальйону «Шахтарськ», де була головною лікаркою, пройшла Іловайськ (де врятувала 20 бійців) та Волноваху. Наталія витягала поранених бійців з поля бою, надавала невідкладну допомогу, оперувала та допомагала їм в реабілітації[1].
У вересні 2014 року, коли батальйон «Шахтарськ» розпався, вступила у добровольче формування «Айдар», де працювала лікарем-психологом та командиркою роти. Очолювала батальйон зі 107 людей. Воювала у горячих точках, брала участь у боях за Щастя, Мар'їнку, Піски, Попасну[5][2]. Двоє синів Наталії воювали на фронті, один із них — під її командуванням[5].
2015 року повернулася до мирного життя; допомагала важкопораненим бійцям. Протягом 2016—2018 років всиновила трьох дітей з донецького сиротинця[3].П"ятеро дітей
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.