Брентфорд
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Брентфорд (англ. Brentford) — місто в західному передмісті Лондона, Англія, історичне повітове місто в Міддлсексі і частина лондонського боро Гаунслоу, на впадінні річки Брент в Темзу, у 13 км на південний захід від Чарінг-Кросс. Воно входить до складу Великого Лондона з 1965 року.
| Брентфорд Лондон | ||||
 Вид на центр Брентфорда. На задньому плані - Королівські ботанічні сади в К'ю. | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 51.486° пн. ш. 0.310° зх. д. | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Район | Гаунслоу (боро) | |||
| Адмінодиниця | Гаунслоу | |||
| Водойма | Темза, River Brentd | |||
| Площа | 5,87 квадратний кілометр | |||
| Населення | 27 907 (2011)[1] | |||
| Поштовий індекс | TW8 | |||
| Телефонний код | 020 | |||
| Підприємства | Allianz Cornhill Animal Health, Best Foods, Datapoint, GlaxoSmithKline, Global Blue | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен | Лінія Пікадиллі, лінія Дистрикт | |||
| Залізнична інфраструктура | Саут-Вест | |||
| Карта | ||||
 | ||||
 Брентфорд у Вікісховищі | ||||
Брентфорд на мапі Лондона
В місті розташовані будівлі штаб-квартир різноманітних компаній, які знаменують початок транспортного коридору М4; тут також є дві залізничні станції і станція метро Бостон-Манор на північно-західному кордоні з Ганвелом. На початку 21-го століття у місті була здійснена модернізація і перетворення набережної та мало використовуваних складів і доків у більш економічно активні магазини, таунхауси і апартаменти, зокрема Брентфорд-Док.
Топоніміка
Назва вперше записана як Breguntford в англо-саксонському статуті 705 року і означає 'переправу через річку Брент'. Назва річки — кельтська і означає 'свята', а суфікс 'форд' (переправа) — давньоанглійський.[2] Переправа найімовірніше була там, де головна дорога перетинала річку. Новий Брентфорд вперше записаний як Newe Braynford 1521 року і був до того знаний як Westbraynford. Старий Брентфорд вперше записаний як Old Braynford 1476 року і був до того знаний як Estbraynford.
Розвиток міста
Поселення відома до початку давньоримської окупації Британії, а тому його дата заснування передує заснуванню самого Лондона. В та довкола району Брендфорда, відомого як «Стара Англія» розкопано багато доримських артефактів; в різних районах Брантфорда були знайдені кераміка та обпалені кремені Бронзової доби. Якість і кількість артефактів свідчить про те, що Брентфорд був місцем зустрічі доримських племен. Один з відомих артефактів Залізної доби, датований близько 100 р. до н. е.-50 р.н. е. — Брентфордська рогата заглушка[3] — елемент церемоніальної колісниці, яка була частиною колекції місцевого антиквара Томаса Лейтона,[4] а зараз зберігається в Музеї Лондона. Кельтський вузол (Брентфордський вузол) з цього артефакту був скопійований для використання в сучасних ювелірних виробах.
_1894854_78770255.jpg)
Брентфорд — це перше місце припливної частини річки Темзи, де її колись можна було перейти вбрід пішки (це було ще до днозаглиблення). Частково з цієї причини було висловлено припущення, що Гай Юлій Цезар перетнув Темзу саме тут під час його вторгнення в Британію в 54 році до нашої ери. За його власними записами, він перетнув річку у 130 км від моря, а Брентфорд саме розташований на цій відстані від ймовірного місця його висадки на берег Англії. Він також зазначає, що берег річки, був захищений гострими кілками. При будівництві Брентфорд-Док були виявлені багато таких дубових кілків. Днопоглиблення річки виявило їх так багато, що їх довелося прибирати, оскільки вони являли собою небезпеку для судноплавства.[5] Хоча його опис є переконливим, поки що не знайдено ніяких археологічних доказів, що це дійсно те місце, де Цезар і його армії билася за перетин ріки. Треба також мати на увазі, що точність записів Юлія Цезаря частково страждає на його схильність до прикрашання фактів. Проте, у місті є Брентфордський пам'ятник, висічений з цільного рожевого граніту, де стверджується, що тут сталася документально підтверджена битва між військами Цезаря і Cassivellaunus.[6] Також існують дві інших історично акредитованих битв при Брентфорді — у 1016 і 1642 роках.
Місцевий ярмарок
Місцевий міський ярмарок, під назвою Брентфордський фестиваль, проводиться в Брентфорді кожен вересень, починаючи з 1900 року.[7][8]
Брентфорд-Доку
Будівництво Брентфорд-Доку було розпочато 1855 року[9] , а офіційно відкрито у 1859 році. Верфі зараз перетворені на марину і житловий комплекс.[10]
Родина Хардвік
Відома родина з Брентфорду — архітектурне партнерство батька і сина Хартвіків на межі 18-19-го століття. Томас Хардвік старший (1725—1798) і Томас Хардвік молодший (1752—1829) обидва поховані у старій церкві Святого Лаврентія. Хардвік старший був майстер-каменяр для братів Адамів під час будівництва Сіон-Хаус. Хардвік молодший допомагав в будівлі Сомерсет-Хаус і був відомий своїми проєктами церков у столиці. Він був вихователем Тернера, кому він допоміг почати блискучу кар'єру в мистецтві. І батько, і син зробили багато реконструкцій та перебудов церкви Св. Лаврентія.
Часова шкала
- 54 до н. е. Брентфорд є ймовірним місцем битви, записаної Юлієм Цезарем, між його військами та військом місцевого короля Кассівеллануса (Cassivellaunus).
- 781 Рада Брентфорда зробила запис про врегулювання спору між королем Оффою Мерсійським і єпископом Вустера
- 1016 Битва при Брентфорді між завойовником Канутом і Едмундом Залізобоким
- 1431 перенесення Сіонського абатства до Брентфорда з Твікенема
- 1539 знищення Сіонського абатства королем Генріхом VIII
- 1616—1617 у місті жила Покахонтас (ім'я при народженні: «Матоака»), принцеса Памункі, з чоловіком Джоном Рольфом і сином Томасом.
- 1642 Битва при Брентфорді під час англійської Громадянської війни
- 1682 дуже сильний шторм і дощ, супроводжувані громом і блискавками, викликали раптову повінь, яка завдала великої шкоди Брентфорду. Затопило все місто; по вулицях пересувались на човнах, а кілька житлових будинків та інших будівель були віднесені водою.[11]
- 1717 Був заснований «Брентфорд Тернпайк Траст» для утримання дороги між Кенсінгтоном і Гоунслоу
- 1805 початок діяльності Гранд Джанкшен канал (пізніше канал Гранд-Юніон)
- 1815—1817 у місті жив Джон Квінсі Адамс, шостий президент США.
- 1841 Брентфорд був знову затоплений, цього разу внаслідок переповнення водосховища Брент та прориву земляної дамби[12]
- 1849 Початок роботи залізниці Гоунслоу-Луп, що в районі Брентфорда мала станції К'ю-Бридж, Брентфорд Централ та Сіон-Лейн.
- 1859 початок функціонування компанії «Велика Західна & Брентфордська залізниця», що з'єднала Брентфорд-Док з головною колією Великої Західної залізниці до Саутхолла.
- 1884 початок роботи станції метро Бостон Манор (тоді Бостон-Роуд).
- 1889 веслувальний клуб у пошуках зимових видів спорту заснував футбольний клуб «Брентфорд».
- 30 травня 1925 — Велика Західна Дорога офіційно відкрита королем Георгом V. Пізніше ділянка довкола Брентфорда стала знана як «Золота миля», коли багато заводів перебазувалися туди, щоб скористатися хорошими транспортними шляхами.
- 1 січня 1929 року — Гранд-Джанкшн канал куплений Реджентс-канал і злився з іншими каналами, щоб сформувати канал Гранд-Юніон.
- 1965 відкриття естакади на автомагістралі М4
Дорога, відома зараз як Брентфорд Хай-Стріт, служила головною дорогою на південний захід Британії протягом багатьох сторіч, і навіть зараз, автомагістраль М4 і Велика Західна дорога проходять у 1,5 км на північ від початкової головної дорого через Брентфорд.
Брентфорд розвивався навколо давнього кордону між парафіями Ілінг і Ханвелл. Він був розділений між приходами Старий Брентфорд на сході в Ілінгу і Новий Брентфорд в Ханвеллі на заході. Старий Брентфорд був значно більшим.
Новий Брентфорд був вперше описаний як повітове місто Міддлсексу в 1789 р., оскільки це було місце виборів лицарів графства (або членів парламенту) з 1701 р.[13][14] В 1795 році Новий Брентфорд (як було тоді) «вважався повітовим містом; але там не було ні ратуші, ні іншої громадської будівлі», що викликало подив, який залишається і донині.[15]
Боро Гоунслоу було утворене 1965 р. згідно з Актом Лондонського урядування 1963 року, в результаті злиття колишніх міських районів Брентфорд і Чизвик, Фелтем та Хестон і Айлворт (який мав статус боро, як і Брентфорд і Чизвик) Міддлсексу.
- Allianz Cornhill Animal Health
- Best Foods [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.], імпортер та дистриб'ютор харчових продуктів
- Barratt Homes
- Brompton Bicycle (штаб-квартира), виробник складаних велосипедів
- Carillion
- Datapoint (штаб-квартира)
- GlaxoSmithKline (штаб-квартира)[16]
- Global Blue (раніше Global Refund) Global Blue
- EMC (лондонський офіс)
- E.M.Tool Designs (Ltd) (штаб-квартира)
- Heidelberg Graphic Equipment Ltd. (дочірнє підприємство Heidelberger Druckmaschinen AG)[17]
- JCDecaux UK[18]
- Kraft Foods International (ЄС)
- Mapmechanics — GIS firm[19]
- Miniweb
- Sega Europe (штаб-квартира)[20]
- Sky
- Tie Rack Corporate Neckwear
- WorleyParsons (лондонський офіс)
- Brentford Lock West[21]
Сіон-Хаус
Сіон-Хаус, лондонська резиденція герцога Нортумберленда, — це великий маєток і парк. Деякі з його сезонно болотистих земель тепер є заповідником. В маєтку є готель (Хілтон Лондон Сіон Парк), туристичний центр і садовий центр.
Сіонське абатство, знесене і замінене (з переробленими воротами) новим особняком, в Середні століття мало найбільшу монастирську церкву в Англії.
Розташування Сіонського абатства в парку було невідоме до археологічних досліджень на території у 2003 році (для телесеріалу «Time Team»); у 2004 році були виявлені фундаменти монастирської церкви. Вона була більшою, ніж Вестмінстерське абатство зараз, але наземних споруд не вціліло.
Лондонський будинок метеликів в Сіонському парку був інсектарієм, схожим на велику оранжерею, що містить метеликовий зоопарк. Відвідувачі могли побачити метеликів, що літають, годування і вихід з лялечок. Там теж була колонією великих мурах (разом з метеликами), невеликий вольєр тропічних птахів і невелика галерея рептилій, амфібій, комах і павуків. Договір оренди ділянки закінчився в жовтні 2007 року, і будинок метеликів закритий.
В Сіонському парковому будинку (знесений в 1953 році, не плутати з самим Сіон-Хаус) колись була «Академія Сіон Парк», де поет Персі Біші Шеллі виховувався у віці від 10 до 12 року, перш ніж перейти до Ітону. Зараз там депо Королівської Пошти. Ймовірно тут також жила Покахонтас під час її перебування у Брентфорді 1616–17 рр.
Брентфордський монумент
У 1909 році був встановлений монумент, зроблений з двох кам'яних стовпів, які використовувались як основа ліхтарів на старому Брентфордському мосту через канал Гранд-Юніон. Монумент присвячений чотирьом великим подіям в історії Брентфорда: ймовірному перетину Темзи Юлієм Цезарем у 54 р. до н. е.; Брентфордській раді короля Оффи Мерсійського в 781 р.; поразці король Канута Великого від короля Едмунда Залізнобокого в першій битві при Брентфорді у 1016 році; і другій битві при Брентфорді в 1642 році.[22]
Церква Святого Павла
Побудована в 1868 році з кентського вапняку, церква Святого Павла є однією з двох нинішніх англіканських парафіяльних церков міста та його пам'ятка — її шпиль добре видно звідусіль. Архітектором церкви був Г.Френсіс. У 1959 і 1961 роках відповідно парафії церков Святого Георгія і Святого Лаврентія були приєднані до парафії церкви святого Павла[23].
Всередині церкви є картина місцевого художника Йоганна Цоффані «Остання вечеря Христа». Її спочатку планували встановити в церкві Святої Анни у К'ю, але місцеві мешканці були проти, і тому в 1887 році її встановили церкві святого Георга. Коли той храм був закритий у 1959 році, картина була перенесена на своє нинішнє місце у церкві святого Павла[24].
Церква Святої Віри
Друга англіканська парафіяльна церква Брентфорда — церква Святої Віри, — це порівняно недавня будівля, побудована в 1906-7 роках. Її спроєктували у неоготичному стилі Дж. Ф.Бодлі і Д.Дж. Харе.
Церква святого Лаврентія
На місці колишньої брентфордської парафіяльної церкви Святого Лаврентія церква існувала з 12-го століття; вежа поточної будівлі датується 15 століттям, а інша частина церкви була перебудована в 1764 році з цегли. В церкві є ряд цікавих монументів, в тому числі присвячений Морісу де Берклі від 1189 року, який був похований у первісній церкві. Церква була закрита в 1961 році і монументи прибрали, а прихід був об'єднаний з церквою Святого Павла.[25] Церква перебуває в занедбаному стані вже понад півстоліття. Поруч з церквою стояв військовий меморіал до 2009 року, коли він був переміщений до Брентфордської бібліотеки.[26]
Церква святого Івана Богослова
Церква, відкрита в 1866 році, була побудована для ірландських робітників залізничного будівництва, архітектором по імені Джекман.
Церква святого Георгія
На цьому місці 1762 року була побудована неосвячена каплиця на кошти від підписки 57 видатних жителів міста; раніше прихід був частиною Ілінгу. Стара каплиця була зруйнована в 1886 році і в кінцевому підсумку її замінили на сучасну будівлю, яку спроєктував А. В. Блумфілд. Картина «Таємна вечеря» Цоффані була перенесена в новий храм. Він був закритий в 1959 році і використовувався як будинок Музичного музею з 1963 року, поки музей переїхав у нове приміщення. Зараз (2017 р.) церква перетворена на квартири.
На периферії
Музей Ганнерсбери-Парк знаходиться в будинку Ганнерсбери і містить артефакти і колишні меблі з родини Ротшильдів, які були культурно і фінансово видатним у Франції, Німеччини, Нідерландах, Сполученому Королівстві і Північній Америці.
Королівські ботанічні сади в К'ю видимі з висотних будівель, що підіймаються над містом і частини будівель середньої висоти.
У барі «The Weir», раніше «The White Horse», художник Вільям Тернер жив один рік у віці десяти років і вважається, що його інтерес до живопису виник там. Пізніше він жив у Айлворті і Твікенемі.
Брентфорд-Док спочатку був вантажною станцією Великої Західної залізниці. Його побудовано між 1855 і 1859 роками на місці злиття річок Темзи і Брент за проєктом Ісамбарда Кіндома Брунеля. Гілку від Великої Західної залізниці від Саутхолла до станції Брентфорд-Док було побудовано для полегшення процесу передачі вантажу від ліхтерів та барж на Темзі в обслугованих залізницею напрямків у західній частині країни. Док був перебудований в житлові приміщення з початку 1970-х і залишилось мало індустріальної археології. Однак, Док-Роад досі зберігає частину оригінального віялового візерунка бруківки.
Багатоквартині будинки Брентфорд-Док (спочатку Маєток Тайбер)[27] були побудовані поряд з раніше важливими об'єктами транспортної інфраструктури, оскільки Брентфорд є кінцем каналу Гранд-Юніон (колись Гранд-Джанкшн). Канал все ще використовується для приватних і туристичних подорожей.
Інші
,_Brentford,_20050123.jpg)
Брентфордську публічну бібліотеку — бібліотеку Карнеґі, побудовано за проєктом архітектора Новелла Парра і відкрито у 1904 році. Біля бібліотеки знаходиться Брентфорд військовий меморіал у супроводі трьох невеликих військових меморіалів.
Брентфордські лазні (1896), також проєкту архітектора Новелл Парра, є зразком пізньої вікторіанської архітектури та їх внесено до переліку історичних будівель і пам'яток Англії II класу.
В Лондонському музеї води і пари є найбільший в світі робочий балковий двигун, а його вузька кубоїдна вежа є емблемою міста.
В Музичному музеї є велика колекція механічних музичних інструментів, таких як піаноли і орган Вурлітцера.
Маєток Баттс, георгіанська площа і пов'язана заповідна зона, містить кілька включених до переліку будівель II класу, деякі з яких датуються 1680.[28]
Гріффін Парк є домівкою для ФК «Брентфорд» і резерву ФК «Челсі».
ФК «Брентфорд» — професійний англійський футбольний клуб, що базується в Брентфорді в Гаунслоу. Він був заснований 1889 року членами вже неіснуючого Брентфордського веслувального клубу і грає свої домашні матчі в Гріффін-парку, своєму домашньому стадіоні, з 1904 року. Клуб має давнє суперництво з найближчим сусідом ФК «Фулгем».[29]
Станції метро:
- Нортфілдс
- Бостон-Менор
- Південний Ілінг
- Ганнерсбурі (також частина London Overground)
Залізничні станції:
- Брентфорд
- К'ю-Брідж
- Сіон-Лейн
Брентфорд згадується у кількох випадках у романі Олдоса Гакслі 1932 року «Прекрасний новий світ». Поміщена у Лондон 2540 року (632 п. Ф.—"після Форда"— у книзі), ця впливова антиутопія передбачає зміни до репродуктивної технології, навчання уві сні, психологічні маніпуляції, а також класичне навіювання, які об'єднані, щоб глибоко змінити суспільство.
Ситком BBC Three «People Just Do Nothing» розташований в та довкола Брентфорда.
«Брентфордська трилогія» (англ. The Brentford Trilogy), серія «неправдоподібно фантастичних» романів Роберта Ренкіна, з гумором розповідає хроніку життя двох молодих нероб-п'яничок, Джима Пулі і Джона Омаллі, які протистоять силам темряви в околицях західної частини Лондона, як правило, із залученням великої кількості пива з їх улюбленого пабу «The Flying Swan».
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
