Брекон-Біконс
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Брекон-Біконс (валл. Bannau Brycheiniog , IPA: [ˈbanai̯ brəˈχəi̯njɔɡ]) — гірський масив у Південному Уельсі[en].[1] У вузькому сенсі назва відноситься до низки вершин складених з Древнього червоного пісковика, що лежать на південь від Брекона. Іноді їх називають «Центральний Брекон», до них відносять найвищу гору Південного Уельсу Пен-і-Ван[en]. [2] Хребет утворює центральну частину національного парку Брекон-Біконс, позначення, яке також охоплює хребти як на схід, так і на захід від «центральних маяків». Цю набагато ширшу територію також зазвичай називають «Брекон-Біконс», що містить пагорби Блек-Маунтінс[en] на сході, а також хребет Блек-Маунтінс[en] на заході. Найвищі вершини: Ван-Брайчейніог[en] на заході та Пен-і-Ван у центральній частині. Вони мають ту саму основну геологію, що й центральний хребет, і тому демонструють багато подібних особливостей, таких як звернений на північ уступ і льодовикові особливості, такі як озера та cwms (цирки).
Брекон-Біконс | |
Гірський хребет | Кембрійські гори |
---|---|
Категорія охоронних зон IUCN | категорія МСОП V: наземні та морські ландшафти, що охороняютьсяd |
Країна | Велика Британія |
Адміністративна одиниця | Повіс |
Розташований на природоохороній території | Bannau Brycheiniog National Parkd |
Історичне графство | Брекнокшир |
Найвища точка | Pen y Fand |
Висота над рівнем моря | 842 м |
Статус спадщини | Site of Special Scientific Interestd |
Площа | 5010,64 га |
Брекон-Біконс у Вікісховищі |