Бондаренко Іван Антонович

Бондаре́нко Іва́н Анто́нович (нар. 1914 — пом. 26 березня 1944) — командир 1041-го стрілецького полку 223-ї стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту, майор, Герой Радянського Союзу (1944).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бондаренко Іван.

Бондаренко Іван Антонович
Народження	1914(1914) Баштанка Миколаївська область
Смерть	26 березня 1944(1944-03-26) поблизу села Бузьке Миколаївська область
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1939–1944
Партія	КПРС
Звання	майор
Формування	223-я стрілецька дивізія
Командування	1041-й стрілецький полк
Війни / битви	Радянсько-німецька війна
Нагороди

Життєпис

Народився у 1914 році в селищі в с. Шевченкове Баштанського району Миколаївської області в родині службовця. Українець. Освіта неповна середня. Після школи працював у районній інспекції Держстраху.

До лав РСЧА призваний у 1939 році. У 1941 році закінчив Одеське військово-технічне училище.

Учасник Радянсько-німецької війни з липня 1941 року. Воював на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, Південно-Західному, 2-у та 3-у Українських фронтах.

З 1942 року — на командирських посадах у 223-й стрілецькій дивізії. 18 серпня 1942 року в бою за місто Моздок був поранений. Брав участь в Моздоксько-Ставропольській, Тихорецько-Єйській, Краснодарській, Донбаській наступальних операціях.

З 15 вересня 1943 року — виконувач обов'язків, а згодом — командир 1041-го стрілецького полку.

Майор І. А. Бондаренко особливо відзначився при форсуванні річки Південний Буг в районі села Бузьке Вознесенського району Миколаївської області. 21 березня 1944 року полк вийшов на лівий берег річки, знищивши при цьому 37 автомашин, 2 штурмові гармати, 6 гармат та кілька десятків гітлерівців. В ніч на 24 березня на правому березі Південного Бугу був захоплений плацдарм. 26 березня в критичний момент бою по утриманню плацдарму, підняв бійців у штикову атаку. Був поранений, але поле бою не залишив.

26 березня 1944 року загинув у бою. Похований в селищі міського типу Арбузинка Миколаївської області^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм майору Бондаренку Івану Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороди

Арбузинка. Меморіальна плита на могилі І. А. Бондаренка

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (03.06.1944);
• Орден Леніна (03.06.1944);
• Орден Червоного Прапора (07.12.1943);
• Орден Суворова 3-го ступеня (11.01.1944);
• Орден Червоної Зірки (11.04.1942).

Пам'ять

На честь І. А. Бондаренка названо вулицю в райцентрі Арбузинка Миколаївської області.

Примітки

1. Інформація з донесення про незворотні втрати

Література

• Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982. — С. 39-41. (рос.)
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т. — Т. 1. — Москва: Воениздат, 1988. (рос.)
• Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.