Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Богуслав Мартіну (чеськ. Bohuslav Martinů; 8 грудня 1890, Поличка, Богемія, на той момент Австро-Угорщина — 28 серпня 1959, Лишталь, Швейцарія) — чеський композитор XX століття. Автор 6 симфоній, 15 опер, 14 балетів і великої кількості оркестрових, камерних, вокальних та інструментальних творів. Протягом 1920-х експериментував із французькими стилістичними ідеями. Також використовував джазові форми, створивши таким чином власний стиль.
Богуслав Мартіну | |
---|---|
чеськ. Bohuslav Martinů | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | чеськ. Bohuslav Jan Martinů |
Дата народження | 8 грудня 1890[1][2][…] |
Місце народження | Poličkad[3][4][…] |
Дата смерті | 28 серпня 1959[3][1][…] (68 років) |
Місце смерті | Лісталь, Швейцарія або Базель, Швейцарія[5] |
Поховання | Grave of Bohuslav Martinůd |
Громадянство | США, Долитавщина і Чехословаччина |
Національність | чехи[6] |
Професії | композитор класичної музики, лібретист, композитор |
Освіта | Празька консерваторія |
Вчителі | Альбер Руссель, Артур Онеґґер і Йозеф Сук |
Інструменти | скрипка |
Жанри | опера, симфонія, класична музика і балет |
Членство | Американська академія мистецтв та літератури |
Заклад | Принстонський університет |
Нагороди | |
Батько | Ferdinand Martinůd |
martinu.cz | |
Файли у Вікісховищі |
Навчався у Празькій консерваторії. У 1913—1923 роках виступав як скрипаль. У 1923—1940 роках мешкав у Парижі, де вчився в А. Русселя, був близький до Артура Онеґґеру. З 1953 року мешкав у США, звідки переїхав у Рим, з 1955 року жив у Швейцарії.
Творча спадщина Мартіну нараховує близько 400 творів. Він автор 16 опер (у тому числі 2 радіоопер та опери-балету), 15 балетів, 6 симфоній, великої кількості інструментальних концертів (переважно фортепіанних, скрипкових та віолончельних), великої кількості камерної музики, зокрема 7 струнних квартетів, 5 кантат, а також фортепіанні твори, зокрема Соната та чотири п'єси під назвою «Думка».
Ці твори увібрали різні стилістичні впливи: наприклад, у балеті «La Revue de Cuisine» (1927) помітний вплив джазу, тоді як подвійний концерт для двох струнних оркестрів, фортепіано і литавр (1938) наслідує традицію барокових concerto grosso. Багато творів натхненні чеським фольклором. Також відчутний вплив на творчість Мартіну справили Клод Дебюссі та Ігор Стравінський.
Характерною рисою оркестрових творів є присутність розвинутої партії фортепіано, навіть у невеликому концерті для клавесину і камерного оркестру. Твори 1930—1950-х років репрезентують неокласичний стиль, проте твори останнього періоду відрізняються більшою оригінальністю стилю, більш рапсодійного, спонтанного характеру. Стилістичну еволюцію композитора легко побачити, зіставивши, наприклад, його шосту симфонію «Симфонічні фантазії» 1953 року з попередніми симфоніями, написаними у 1940-х роках.
Серед маловідомих творів Мартіну є спетет для терменвоксу, гобою, струнного квартету і фортепіано, написаний у 1944 році й присвячений Розену, першому виконавцю партії терменвоксу.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.