Блексплуатаційне кіно
жанр кіно / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Блексплуатаційне кіно?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Блексплуатаційне кіно або блексплуатейшен (англ. Blaxploitation чи Blacksploitation) — піджанр експлуатаційного кіно, який спекулював на расових проблемах американського суспільства. З'явився у США на початку 1970-х років. Більшість персонажів блексплуатаційних фільмів — чорні злочинці, які чинять опір «системі». Фільми цього піджанру, хоча й набули популярність, але зазнали критики за непропорційну кількість стереотипних сюжетних ліній та персонажів з доволі негативною чи сумнівною мотивацією. Тим не менш, блексплуатейшен все ж входить до числа перших напрямів кіно, у яких чорні персонажі та групи персонажів є головними героями, а не антагоністами чи другорядними персонажами з кількома репліками[1]. Виникнення цього піджанру певним чином відобразило переосмислення расових відносин у 1970-х роках в американському суспільстві.
Фільми у жанрі блексплуатейшен спочатку були спрямовані на урбанізовану афроамериканську аудиторію,[2] яка згодом значно розширилася. Голлівуд усвідомив потенційний прибуток від розширення аудиторії блексплуатаційних фільмів, якщо вони вийдуть за суто етнічні рамки, та доволі активно використовував цей піджанр.
Variety називає фільми «Sweet Sweetback's Baadasssss Song» та «Шафт» (обидва 1971 року) першими стрічками цього піджанру.[3] Також у блексплуатаційних фільмах було вперше використано як саундтрек музику фанк та соул.[4]