Битва під Оршею

Би́тва під О́ршею відбулася 8 вересня 1514 року між 15-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького та московською армією на чолі з воєводою Іваном Челядніним.

Про картину див. Битва під Оршею (картина).

Битва під Оршею
Десятирічна війна
Битва під Оршею Битва під Оршею
54°30′1e-07″ пн. ш. 30°22′59.998800100001″ сх. д.
Дата: 8 вересня 1514 року Місце: околиці Орші Результат: перемога військ Великого Князівства Литовсько-Руського над московською армією
Сторони
Велике князівство Литовське, Руське й Жемайтійське	Велике князівство Московське
Командувачі
Костянтин Острозький	Іван Челяднін
Військові сили
литвини, русини і поляки російські дані: 12000 [1] Об'єктивні дані: 35000[2][3] 300 гармат	московити російські дані: 12000 [4] об'єктивні дані: 80,000 [2][3] від 140 до 300 гармат
Втрати
1000-2000 вбитими та пораненими	5000-10000 вбитими та пораненими

Битва під Оршею 8 вересня 1514 року

Згідно з «Rerum Moscoviticarum Commentarii» Сигізмунда фон Герберштейна, першоджерелом інформації про битву, значно менша армія Великого князівства Литовського і Руського разом із поляками (менше 30 000 чоловік) розбила 80 000 московських солдатів, захопивши їхній табір і командувача. Ці цифри і пропорції оскаржуються деякими сучасними істориками.

Передумови

На початку XVI століття Московська держава висунула претензії на землі, розташовані на сучасних територіях України та Білорусі, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського. У жовтні 1508 року була укладена мирна угода між Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським та Великим князівством Московським, що закінчила литовсько-московську війну 1507—1508 років. Вона підтвердила територіальні завоювання Москви в роки 1494—1503. У 1512 році король Сигізмунд I Старий, Король Польський і Великий князь Литовський, пан і дідич Русі уклав військовий союз з кримським ханом Менґлі I Ґераєм. Кримські татари з відома короля провели кілька експедицій на Москву, а рейдові чамбули доходили до Рязані. Крім того, звинувачення, висунуті з боку Московії на адресу поляків і литвинів про переслідування вдови Олександра Ягеллончика, Олени Московської, були достатньою причиною для поновлення воєнних дій. Незважаючи на блокаду Лівонією поставок стратегічних товарів для Москви, Василеві III вдалося переламати економічну ізоляцію. За допомогою дипломатії він зумів пригорнути на свій бік Ганзу та датського короля Крістіана II і нейтралізувати Лівонський орден, що дозволило москвинам розбудовувати артилерію та піхоту. У серпні був укладений союз проти Сигізмунда Старого між Василем III, імператором Максиміліаном I Габсбургом і Великим магістром Тевтонського ордена Альбрехтом Гогенцоллерном. Союзники зобов'язалися надавати один одному взаємну підтримку і узгодили поділ здобичі. Москва мала претензії на значну територію Великого князівства Литовського, що покривала сьогоднішню Україну і Білорусь з Києвом, а Німецька імперія на землі Лівонії. Плодом союзу мав бути в 1515 році спільний німецько-московський удар на польсько-литовські землі.

Влітку 1514 року московська армія після місячної облоги захопила Смоленськ і наприкінці серпня вийшла на лівий берег Дніпра неподалік Орші. Тим часом вдалося зібрати польсько-литовське військо, метою якого було відновити втрачені землі і фортеці Смоленщини, захоплені Москвою. Сили під командуванням великого гетьмана Литви князя Костянтина Івановича Острозького нарахували в цілому 16 тис. литовської легкої кавалерії, 14 тисяч польської кінноти (легкої та важкої), 3 тисячі найманої піхоти (в основному з Сілезії), 2,5 тисяч добровольців (в основному з Чехії), а також королівську артилерію та інженерно-саперну роту. Під час маршу ці сили були частково розсіяні — приб. 4-5 тис. війська залишили охороняти фортецю Борисов.

Московським військом командували князі Михайло Голиця-Булгаков та Іван Челяднін. Перша сутичка з передовими московськими полками відбулась 27 серпня за річкою Березиною, де московські війська були змушені відступити. Були також кілька незначних сутичок, в основному на переправах через річки Березина, Бобр і Друть.

Київський літопис^[5]:

Рок АФ̃ДІ [1514]: Смолєнско московскии 11 взял; того ж рок[у] нш̃и побили Москву на Ωрши.

Волинський літопис^[6] так згадує про видатного князя Острозького:

«…а гетману его, вдатному князю
Костянтину Ивановичу Острозскому
даи боже здоровье и щастье вперед лѣпшее как нынѣ;
побил силу великую московскую, абы так побивал силную рать татарскую, проливаючи кров их бесурменьскую.»

Хронологія битви

Битва під Оршею. Картина Юзефа Меціни-Кжеша (1884)

Основна битва відбулася під Оршею, де війська Московії зазнали поразки. Після поразки вони відступили до Смоленська.
Король Сигізмунд писав, що «московитів» було 80 тисяч^[7], але сучасні дослідники вважають різне, згоди нема.

У ніч проти 8 вересня військо Великого князівства Литовського навело через Дніпро навпроти Орші наплавні мости на бочках і переправилося на лівий берег. Литовська армія складалася із власне литовських, білоруських, українських, сербських, татарських, польських, угорських та німецьких загонів. Цим об'єднаним військом командував п'ятдесятичотирилітній волинський князь Костянтин Острозький.

Рано-вранці Челяднін атакував Острозького, намагаючись відрізати його від мостів, однак союзники відбили напад. К. І. Острозький очолював усі контратаки русько-литовської кінноти і бився, як простий вояк. Використовуючи суперечності між Голицею та Челядніним, він нападав на них порізно, а ті, за словами літописця, із заздрості видавали один одного.

Опівдні руські та литовські вершники вдаваним відступом завели московську кінноту під залп своїх гармат, а потім її із засідки у прибережному лісі атакував резервний загін. Під натиском війська Острозького важка московська кіннота відступила на багнистий берег річки Кропивни між Оршею та Дубровною і там майже вся була знищена.

Київський літопис^[5]:

Того ж року бій був Костянтина Івановича Острозького з Москвою під Оршею, за Дніпром на Кропивні річці. І побив князь Москву.

Атака польських гусарів довершила розгром московської армії, хоча погоня за її окремими частинами, що тікали до Смоленська, тривала до ночі. Втрати московського війська сягали тридцяти тисяч вояків, а Челяднін, восьмеро воєвод, 37 значних бояр та півтори тисячі дворян потрапили у полон.

Перемога під Оршею зробила К. І. Острозького відомим усій Європі, про неї розповідалося у чотирьох брошурах, виданих латиною та німецькою мовами. Острозького з тріумфом зустрічали у Варшаві та Вільнюсі, і на честь перемоги під Оршею він побудував у Вільні Свято-Троїцьку та Свято-Миколаївську церкви.

Ювілейна монета НБУ присвячена 500-річчю битви під Оршею

Пам'ять про битву

14 жовтня 2014 року Нацбанк представив ювілейну монету з нагоди 500-річчя битви під Оршею^[8].

В Рівному існує вулиця Оршанської перемоги^[9].

Пам'ятний знак при вході до храму

У 1514 році князь Костянтин Острозький збудував у Вільнюсі церкву Пресвятої Трійці на честь перемоги над московським військом під Оршею^[10].

Примітки

1. Лобин А. Н. К вопросу о численности и составе польско-литовской армии в битве под Оршей в 1514 г. // Праблемы інтэграцыі і інкарпарацыі ў развіцці Цэнтральнай і Усходняй Еўропы ў перыяд ранняга Новага часу. Мінск, 2010. С. 18-42
2. Spieralski, Zdzisław (1965). Wojskowość polska w okresie odrodzenia [w:] Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku 1864, t. I, pod red. Janusza Sikorskiego. с. 331.
3. Wojciechowski, Zygmunt (1946). Zygmunt Stary (1506–1548). с. 50.
4. Лобин А. Н. К вопросу о численности вооружённых сил Российского государства в XVI в.//Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 2009 № 1-2. С.66
5. «Київський літопис». Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 24 грудня 2011.
6. Начало рускых князеи рускаго княженья. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 14 жовтня 2014.
7. Лобин А. Н. К вопросу о численности вооружённых сил Российского государства в XVI в.//Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 2009 № 1—2. С. 61
8. Нову ювілейну монету презентував український Нацбанк. ТСН. 14 жовтня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
9. kalagum. Перегляд документа. www.city-adm.rv.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
10. Палій, Наталя (17 листопада 2021). Василіянський храм Пресвятої Трійці у центрі Вільнюса: 30-ліття повернення. Релігійно-Інформаційна Служба України. Архів оригіналу за 13 грудня 2021.

Джерела та література

• Ю. А. Мицик. Оршанська битва 1514 [Архівовано 23 січня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 641. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Брехуненко В. Експансія Московської держави на українські землі у XV—XVI ст.: Розгром московського війська під Оршею 8 вересня 1514 р. // «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ—ХХІ ст. / Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В.; За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2016. — С. 39—41. — 248 с. — ISBN 978-966-02-7743-4.
• S. Herbst, M. Walicki. Obraz bitwy pod Orszą / Rozprawy komisji Historii Kultury i Sztuki, 1949. — t. 1. (пол.)
• Dróżdż P. Orsza 1514, Warszawa: Bellona, 2000.

Посилання

• Черкас Борис Звитяга розуму. 495 років тому вся Європа аплодувала перемозі князя Острозького над московським військом у битві під Оршею. [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Український Тиждень» № 38 (99) за 18—24 вересня 2009. — С. 46—49.
• Юрій Мицик. Битва під Оршею 1514 року
• Ігор Мельник. Битва під Оршею [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.].
• Борис Черкас. «Битва під Оршею. Князь Острозький проти князя Московського» «Українська правда. Історична правда» [Архівовано 27 липня 2013 у Wayback Machine.], 22 липня 2013.
• Картина «Битва під Оршею» (1514 рік). Обговорення на Воєнно-історичному форумі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• З. Жигульский-мл. «БИТВА ПОД ОРШЕЙ» — СТРУКТУРА КАРТИНЫ // Rocznik Historii Sztuki. t. XII. Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1981. S. 85-132. (рос.)
• Віталій Пономарьов. Битва під Оршею^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• В річницю славної битви під Оршею… Перемога українського духу та зброї!
• БИТВА ПІД ОРШЕЮ: московська ганьба та волинська слава
• 16 жніўня будзе ўсталяваны памятны знак у гонар герояў Аршанскай бітвы (біл.)
• Генадзь Сагановіч "Айчыну сваю баронячы (Канстанцін Астрожскі, 1460—1530) [Архівовано 4 квітня 2009 у Wayback Machine.] (біл.)
• Генадзь Сагановіч «Аршанская бітва 1514 г. — канфлікт гістарыяграфій і ідэнтычнасцяў» [Архівовано 2 квітня 2009 у Wayback Machine.] (біл.)
• Анатоль Грыцкевіч «Аршанская бітва 1514 года і яе ўдзельнікі» [Архівовано 4 квітня 2009 у Wayback Machine.] (біл.)
• Bitwa pod Orszą. (пол.)
• Лобин А. Н. Битва под Оршей 8 сентября 1514 года. — Санкт-Петербург: Общество памяти игумении Таисии, 2011. — 262 с. [Архівовано 15 травня 2022 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Битва під Оршею //так було