![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/68/Battle_of_Liubech_%25281016%2529._1.jpeg/640px-Battle_of_Liubech_%25281016%2529._1.jpeg&w=640&q=50)
Битва під Любечем
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лю́бецька би́тва (1016) — битва між військами турівського князя Святополка Володимировича і новгородського князя Ярослава Володимировича Мудрого в 1016 біля міста Любеча на Чернігівщині.
Битва під Любечем | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Усобиця Володимировичів | |||||||
![]() Радзивіллівський літопис Битва під Любечем, Радзивіллівський літопис | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Командувачі | |||||||
Святополк Окаянний | Ярослав Мудрий Еймунд Грінґссон | ||||||
Військові сили | |||||||
невідомо | новгородці 40 000 варязькі найманці з конунгом Еймундом 1 000 | ||||||
Втрати | |||||||
значні | невідомо |
Після смерті Володимира Святославича (1015) між його синами розпочалась міжусобна боротьба за великокнязівський престол. Старший з них — Святополк Володимирович зайняв київський престол, і намагаючись позбутись інших претендентів на великокнязівську владу, вбив своїх братів Бориса, Гліба та древлянського князя Святослава.
Проти Святополка виступив Ярослав Володимирович, який зібрав велике військо (40 тисяч новгородців і 1 тисяча варягів з князем Еймундом). Дві дружини зустрілись неподалік Любеча і протягом трьох місяців не відважувались розпочати бойові дії.
Врешті-решт наприкінці 1016 року відбулася вирішальна битва, в якій військо Святополка зазнало поразки, а він сам втік до свого тестя, польського короля Болеслава І Хороброго.
Ярослав вступив у Київ і вперше став великим князем київським.
Водночас в літературі висловлювалися припущення, що опонентом Ярослава в битві під Любечем міг бути не Святополк, який за свідченнями Тітмара Мерзебурзького втік до Польщі одразу після смерті Володимира, а Мстислав Хоробрий[1] або ж Святослав Деревлянський[2].