Бегістунський напис
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Бегісту́нський на́пис — клинописний текст на 400 рядків, вирізьблений на скелі Бегістун поблизу міста Керманшах у Західному Ірані за наказом перського царя Дарія І (522-486 до н. е.) давньоперською, вавилонською і еламською мовами.
Бегістунський напис | |
---|---|
34°23′25″ пн. ш. 47°26′09″ сх. д. | |
Країна | Іран[1][2] |
Розташування | Harsin Countyd[1][2] |
Тип |
інскрипція[2][3] барельєф[2] наскельний рельєфd[2][3] залишкиd і пам'ятка культури[1][2][4] |
Матеріал | вапняк[5] |
Дата заснування | 6 століття до н. е.[3] |
| |
Медіафайли у Вікісховищі |
У Бегістунському написі перелічуються території, що входили до складу держави Ахеменідів, розповідається про повстання народів проти перського панування (522-521 до н. е.) в Еламі, Мідії, Ассирії, Єгипті, Вірменії, Маргіані (Середня Азія) та про придушення цих повстань, а також про невдалий похід Дарія І у Скіфію. На значення Бегістунського напису для історичної науки вперше звернув увагу учений В. Ф. Діттель у 1842 році. Вивчення Бегістунського напису англійським ученим Г. К. Роулінсоном у 1845 році дало значний поштовх розвитку ассиріології.
Бегістунський напис — важливе історичне джерело для вивчення стародавньої історії народів Ірану, Закавказзя і Середньої Азії.