![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/88/Beriev_A-50%252C_2011-08-13.jpg/640px-Beriev_A-50%252C_2011-08-13.jpg&w=640&q=50)
А-50
радянський і російський літак радіолокаційного виявлення / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
А-50 (за кодифікацією НАТО: Mainstay) — радянський і російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління.
A-50 | |
---|---|
![]() А-50, 2011 рік. | |
Тип | літак ДРЛВ |
Розробник | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Виробник | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Головний конструктор | Сергій Атаянц |
Перший політ | 19 грудня 1978 року[1] |
Початок експлуатації | 1985 рік[1] |
Основні експлуатанти | ![]() ![]() ![]() |
Роки виробництва | 1978—1991 |
Виготовлено | 40 |
Вартість одиниці | 330—500 млн доларів США[2] |
Базова модель | Іл-76 |
![]() |
Створено на базі військово-транспортного літака Іл-76 на авіаційному Таганрозькому науково-технічному комплексі ім. Г. М. Берієва спільно з НВО «Вега» (Московський науково-дослідний інститут приладобудування), на заміну застарілому на той час літаку Ту-126. Разом з радіотехнічним комплексом «Джміль» (Шмель), встановленим на ньому, утворює авіаційний комплекс радіолокаційного дозору та наведення А-50.
А-50 може застосовуватися для виявлення та супроводження повітряних і надводних цілей, оповіщення командних пунктів автоматизованих систем управління видів Збройних Сил про повітряну та надводну обстановку, застосовуватися для управління літаками винищувальної та ударної авіації при їх наведенні на повітряні, наземні та морські цілі, а також слугувати повітряним командним пунктом.
Прийнятий на озброєння СРСР 1989 року, серійне виробництво велося в Ташкенті на заводі ім. Чкалова. Презентований на МАКС-95, брав участь у військових парадах 9 травня 2009, 2010, 2013—2016 та 2020 років у Москві.