Атанасій Кірхер
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Атана́сій Кі́рхер (нім. Athanasius Kircher; 2 травня 1602, Гайза, біля Фульди — 27 листопада 1680, Рим)[7] — німецький учений-полімат, ерудит і винахідник, монах Товариства Ісуса, автор численних трактатів за найрізноманітнішими предметами (фізика, природничі науки, мовознавство, порівняльне релігієзнавство, геологія, медицина, антикваріат, теолоґія, математика). За життя користувався загальноєвропейською славою, курував ґлобальний проєкт виміру магнітного схилення, був сповідником і духівником деяких ґерманських князів, що приїжджали до Рима. Кірхера порівнюють із колегою-єзуїтом Руджером-Йосипом Бошковичем і Леонардо да Вінчі за широкий спектр його інтересів, і він отримав титул «Майстер ста мистецтв».[8]
Вступний розділ цієї статті, ймовірно, занадто довгий. (липень 2023) |
Атанасій Кірхер | |
---|---|
нім. Athanasius Kircher | |
Народився | 2 травня 1602(1602-05-02)[1][2][…] Гайза, Німеччина[2][1] |
Помер | 28 листопада 1680(1680-11-28)[1][3][…] (78 років) або 27 листопада 1680(1680-11-27)[2][4][5] (78 років) Рим, Папська держава[2] |
Поховання | Рим |
Країна | Священна Римська імперія |
Діяльність | мовознавець, математик, єгиптолог, музикознавець, теоретик музики, універсальна людина, винахідник, католицький священник, астроном, біолог, археолог, викладач університету, письменник, фізик, богослов, геолог, вулканолог, музеєзнавець, композитор, історик, натураліст |
Alma mater | Папський Григоріанський університет Gymnasium Theodorianumd |
Галузь | богослів'я, мовознавство, геологія і медицина |
Заклад | Папський Григоріанський університет JMU |
Посада | royal confessord[6] |
Відомі учні | Gaspar Schottd Gioseffo Petruccid |
Атанасій Кірхер у Вікісховищі |
Відомий за свої праці з єгиптознавства, укладач першої граматики коптської мови та словника, який залишався основним протягом півтораста років. У творі «Єгипетський Едіп» Кірхер запропонував (невдалу) спробу розшифрування єгипетських ієрогліфів. Проте він правильно встановив зв'язок між давньоєгипетською та коптською мовами, і деякі коментатори вважають його засновником єгиптології. Також здійснював археолоґічні дослідження.
Кірхер також захоплювався китаєзнавством і написав енциклопедію Китаю, де розкрив ранню присутність несторіанських християн, а також намагався встановити зв'язки з Єгиптом і християнством.
Понад 40 років викладав у Римській колегії, де заснував кабінет рідкостей (вундеркамеру), що розрісся до музею та взяв його ім'я — Кірхеріанум (1651). Склав «Опис Китайської імперії» (1667), який тривалий час був важливим джерелом інформації про культури Далекого Сходу.
Робота Кірхера в галузі геології включала дослідження вулканів і скам'янілостей. Один із перших дослідників, який спостерігав мікроби за допомогою мікроскопа, Кірхер випередив свій час, припустивши, що чума викликана інфекційним мікроорганізмом і запропонувавши ефективні заходи для запобігання її поширенню.
Кірхер також виявляв гострий інтерес до техніки та механічних винаходів; винаходи, які йому приписують, включають магнітний годинник, різні автомати та перший мегафон[en]. Винахід чарівного ліхтаря неправильно приписували Кірхеру[9], хоча він провів дослідження принципів, задіяних у своїй праці Ars Magna Lucis et Umbrae[en].
Наукова зірка свого часу, наприкінці свого життя він був затьмарений раціоналізмом Рене Декарта та інших. Приналежність до Товариства Ісуса та своєрідність поглядів, що посилались на філософію епохи Відродження, призвели до того, що в умовах наукової революції Кірхер став символом відсталості, а перегляд поглядів на його роль у науці XVII століття почався лише 1980-х років.
Наприкінці ж 20-х століття естетичні якості його творчості знову почали цінуватися. Один сучасний вчений, Алан Катлер, описав Кірхера як «гіганта серед учених сімнадцятого століття» та «одного з останніх мислителів, які могли по праву претендувати на те, що всі знання відносяться до їх праць».[10] Інший вчений, Едвард В. Шмідт назвав Кірхера «останньою людиною Відродження».
Основоположні дослідження наукової біографії Кірхера побачили світ лише після 2000-х років. У своїй книзі про Кірхера «Людина помилкових уявлень» у 2012 році Джон Глассі писав, що «багато справжніх ідей Кірхера сьогодні здаються надзвичайно сторонніми, якщо не просто дивними»[11], але він був «борцем дива, людиною благоговіння з надихаючою ерудицією та винахідливістю», творчість якого читали «найрозумніші уми того часу».[12]
Похований у головній церкві єзуїтського ордену Іль-Джезу.
Також — Афанасій Кірхер.