Астрильд-мурахоїд рудогрудий

Астри́льд-мурахоїд рудогрудий^[2] (Parmoptila jamesoni) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)^[3]. Мешкає в Центральній Африці. Раніше вважався підвидом червонолобого астрильда-мурахоїда, однак у 2003 році був визнаний окремим видом^[4].

? Астрильд-мурахоїд рудогрудий
Самець рудогрудого астрильда-мурахоїда (ліс Бвінді, Уганда) Самиця рудогрудого астрильда-мурахоїда (ліс Бвінді, Уганда)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Астрильд-мурахоїд (Parmoptila) Вид: Астрильд-мурахоїд рудогрудий
Біноміальна назва
Parmoptila jamesoni (Shelley, 1890)
Синоніми
Parmoptila rubrifrons jamesoni Pholidornis jamesoni
Посилання
Вікісховище: Parmoptila jamesoni Віківиди: Parmoptila jamesoni ITIS: 916644 МСОП: 22734135 NCBI: 208082

Опис

Самець рудогрудого астрильда-мурахоїда (зверху) і синьоплечий золотокіс (знизу)

Довжина птаха становить 11-12 см, вага 9,5 г. У самців лоб червоний, щоки, горло і решта нижньої частини тіла рудувато-коричневі, верхня частина голови і решта верхньої частини тіла оливково-коричневі, надхвістя і хвіст більш темні. Від дзьоба до очей ідуть тонкі темно-коричневі смуги. У самиць червона пляма на лобі відсутня, передня частина голови у них повністю рудувато-коричнева. Нижня частина тіла сірувато-коричнева, пера на ній мають темні краї, що формують характерний лускоподібний або смугастий візерунок. Очі червонувато-карі, дзьоб чорнуватий, лапи тілесного кольору.

Поширення і екологія

Рудогруді астрильди-мурахоїди мешкають на півночі Демократичної Республіки Конго, в горах Альбертінського рифту на заході Уганди і в лісі Мінзіро^[en] на північному заході Танзанії. Вони живуть в підіску вологих рівнинних і заболочених тропічних лісів, часто поблизу водойм. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками. Живляться переважно мурахами, яких шукають на деревах, серед гілок, листя і кори. Гніздо кулеподібне, велике (діаметром до 30 см), розміщується на гілках невисоких дерев. В кладці 3-4 білих яйця.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Parmoptila jamesoni: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 27 жовтня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.
4. M.W. Woodcock. Systematics and confusion in the genus Parmoptila. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 123 (4), ss. 274-277, 2003.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.