Loading AI tools
англійський ілюстратор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Артур Рекхем (англ. Arthur Rackham; 19 вересня 1867 — 6 вересня 1939) — англійський книжковий ілюстратор. Він визнаний одним з провідних художників Золотого віку британської книжкової ілюстрації. В його роботах поєднувався рисунок пером і тушшю з аквареллю. Цю техніку він розробив на основі власного досвіду журналістського ілюстратора.
| Артур Рекхем | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Arthur Rackham | ||||
| ||||
| Народження | 19 вересня 1867[1][2][…] Луїшемd, Сполучене Королівство[3] або Лондон, Сполучене Королівство[4] | |||
| Смерть | 6 вересня 1939[1][2][…] (71 рік) | |||
| Limpsfieldd, Тандридж, Суррей, Англія, Велика Британія[3] (злоякісна пухлина) | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Навчання | Школа Лондонського Сіті і City and Guilds of London Art Schoold | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор, перекладач, рисувальник | |||
| Напрямок | fairy paintingd[5] | |||
| Роки творчості | 1882[3] — 1939[3] | |||
| Твори | Gulliver's Travelsd, Bird Watchingd, Mother Goosed, The Land of Enchantmentd і A Midsummer-Night's Dreamd | |||
| У шлюбі з | Edyth Starkied[6] | |||
| Брати, сестри | Harris Rackhamd | |||
| Роботи в колекції | Міннеаполіський інститут мистецтва, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна портретна галерея (Лондон), Художня галерея Єльського університету, Міський музей (Амстердам)[7], Центр Гаррі Рансомаd[8] і Jacob Berger Collectiond | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Артур Рекхем у Вікісховищі | ||||
51 ілюстрація Рекхема для американської казки «Ріп ван Вінкль» стали поворотним моментом у книговидавництві, оскільки завдяки кольороподіленому друку можна було точно відтворити кольори творів мистецтва.[9] Серед його найвідоміших робіт також є ілюстрації до «Пітер Пен у Кенсінґтонських садах» і «Казки братів Грімм».
Рекхем народився за адресою 210 South Lambeth Road, Воксголл, Лондон, як один із 12 дітей. У 1884 році, у віці 17 років, його відправили у супроводі двох тіточок в океанську подорож до Австралії, щоб поправити його слабке здоров'я.[10] У 18 років він працював страховим клерком у Вестмінстерській пожежній службі та почав заочне навчання в Школі мистецтв Ламбета.[11]
У 1892 році він залишив роботу і почав працювати у Вестмінстерському бюджеті репортером та ілюстратором. Його перші книжкові ілюстрації були опубліковані в 1893 році в To the Other Side Томаса Роудса, але його перше серйозне замовлення було в 1894 році для «Діалогів Доллі», збірки ескізів Ентоні Гоупа, який пізніше написав «В'язень Зенди». Ілюстрування книжок стало покликанням Рекхема на все життя.
На початку століття Рекхем заслужив репутацію фентезійного ілюстратора завдяки багатоілюстрованим подарунковим книгам, таким як «Легенди Інголдсбі» (1898), «Мандри Гуллівера» та «Казки братів Грімм» (обидві 1900). Ця репутація зміцніла в суворі роки англо-бурської війни завдяки регулярним публікаціям у дитячих періодичних виданнях, таких як Little Folks і Cassell's Magazine. У 1901 році він переїхав до Wychcombe Studios поблизу Haverstock Hill, а в 1903 році одружився зі своєю сусідкою Едіт Старкі.[12] У 1904 році Едіт перенесла викидень, але в 1908 народила доньку Барбару.
Незважаючи на те, що протягом кількох років він був визнаний досвідченим ілюстратором чорно-білих публікацій, видання його повнокольорових ілюстрацій до «Ріпа Ван Вінкла» Вашингтона Ірвінга видавцем Гайнеманом у 1905 році особливо привернула увагу громадськості, а його репутація була підтверджена наступному році з виданням роману Дж. М. Баррі «Пітер Пен у Кенсінґтонських садах», виданим Hodder & Stoughton. Дохід від продажу книг доповнювався щорічними виставками творів мистецтва в галереях Лестера. Рекхем отримав золоту медаль на Міжнародній виставці в Мілані в 1906 році та ще одну на Міжнародній виставці в Барселоні в 1912 році. Його роботи були включені в численні виставки, в тому числі в Луврі в Парижі в 1914 році. Рекхем був членом Гільдії робітників мистецтва і був обраний її майстром у 1919 році.[13]
З 1906 року сім'я жила в Чалкот-Гарденс, поблизу Гаверсток-Хілл,[14] до переїзду з Лондона в Хоутон у Західному Сассексі у 1920 році. У 1929 році сім'я оселилася в новозбудованому будинку в Лімпсфілді, Суррей.[15] Через десять років Артур Рекхем помер вдома від раку.
Артур Рекхем вважається одним із провідних ілюстраторів «золотого віку» британської книжкової ілюстрації. Цей період приблизно охоплює роки з 1890 року до кінця Першої світової війни. У той час існував великий ринок високоякісних ілюстрованих книг, які зазвичай дарували як різдвяні подарунки. Багато книжок Рекхема були випущені обмеженим тиражем класу люкс, часто в пергаментній палітурці та зазвичай з підписом, а також меншим, менш вишуканим виданням у форматі кварто та в «торговій» палітурці. Особливо популярні книги видавалися пізніше у скромному форматі окав. Початок війни в 1914 році обмежив ринок таких якісних книжок, і смак публіки до фентезі та фей також занепав у 1920-х роках.
Сазерленд, посилаючись на роботи Рекхема в 20 столітті, стверджує: «Рекхем, безсумнівно, був одним із найкращих ілюстраторів століття».[16] У своєму огляді British Book Illustration Саламан зазначив: «Містер Рекхем стоїть окремо від усіх інших ілюстраторів того часу; його геній надзвичайно оригінальний. Десятки інших ілюстраторів зображували казкові країни та країни чудес, але хто ще так переконливо намалював ельфів та фей, відьом та гномів, як це зробив містер Рекхема?»[17]
Карпентер і Прічард відзначали, що «попри всю віртуозність його кольорових робіт, Рекхем залишався художником лінії, його майстерність походить з його ранніх робіт для періодичних видань, потім він виривається на волю, щоб створити вируючих складні картини свого у час розквіту власної творчості, і, нарешті, досягає ощадності засобів вираження та певного імпресіонізму у своїх останніх роботах». Вони також відзначили занепад його творчості: «Рекхем зробив своє ім'я під час розквіту казкової літератури та іншого фентезі, якому поклала кінець Перша світова війна».[18] Хаус стверджував, що Рекхем «зосереджувався на ілюструванні книг, особливо містичного, магічного чи легендарного походження. Дуже скоро він зарекомендував себе як один із найвидатніших ілюстраторів едвардіанської епохи та тріумфував на початку 1900-х років, коли вперше з'явився кольоровий друк. Він використовував тонкі відтінки та приглушені тони, щоб відобразити вік і безчасність. Уявне око Рекхема побачило всі форми очима дитинства та створило світ, який наполовину заспокоював, а наполовину лякав».[19]
Гамільтон резюмував свою статтю про Рекхема в Оксфордському словнику національних біографій так: «Рекхем відновив хвилююче відчуття книжкової ілюстрації, що збіглося зі швидким розвитком друкарських технологій на початку двадцятого століття. Працюючи з витонченими кольорами та міцними лініями, він використовував зростаючі переваги комерційного друку для створення образів і персонажів, які оживили дитячу літературу, електризували юних читачів і домінували в мистецтві книжкової ілюстрації на початку нового століття».[20]
Роботи Артура Рекхема стали дуже популярними після його смерті як у Північній Америці, так і в Британії. Його ілюстрації широко використовувалися в індустрії вітальних листівок, і багато його книг досі друкуються як у м'якій, так і в твердій обкладинках. Його оригінальні малюнки та картини активно шукають на великих міжнародних художніх аукціонах.
Ілюстрації Рекхема базувалися переважно на твердому рисунку тушшю. Рекхем поступово вдосконалював свою власну унікальну експресивну лінію на основі свого досвіду журналістської ілюстрації в поєднанні з тонким використанням акварелі, технікою, яку він зміг вживати завдяки технологічному розвитку фотографічного відтворення. З таким розвитком ілюстрації Рекхем більше не потребували гравера, щоб вирізати чисті лінії на дерев'яній чи металевій пластині для друку, оскільки художник просто фотографував і механічно відтворював свої роботи.[21]
Рекхем спочатку злегка блокував форми та деталі малюнка м'яким олівцем, для більш складних кольорових ілюстрацій часто використовував один із невеликої кількості композиційних прийомів.[22] Потім він ретельно працював пером і тушшю, видаляючи сліди олівця після того, як малюнок почав набувати форми. Для кольорових ілюстрацій Рекхем віддавав перевагу 3-кольоровому процесу або трихроматичному друку, який відтворював делікатні півтони ілюстрації за допомогою високого друку.[23] Він починав малювати, наносячи кілька тонких плям акварелі, створюючи напівпрозорі відтінки. Одним із недоліків 3-колірного (пізніше 4-кольорового) процесу друку в перші роки було те, що чіткість могла бути втрачена в остаточному відбитку. Рекхем інколи компенсував це, знову наносячи малюнки чорнилом після малювання.[24] Він також продовжував розширювати використання силуетних вирізів в ілюстраційних роботах, особливо в період після Першої світової війни, прикладом чого є його «Спляча красуня» та «Попелюшка».[25]
Як правило, Рекхем додавав як кольорові, так і монотонні ілюстрації до творів, що включали його зображення, а у випадку з Чудовою книгою Готорна він також надав кілька кольорових зображень блоків, подібних за стилем до японських ксилографів епохи Мейдзі.
Роботи Рекхема часто описують як злиття північноєвропейського «скандинавського» стилю під сильним впливом японської традиції ксилографії початку 19 століття.
.png)
![Thumb](#/media/Файл:Illustration_to_the_ballad_Young_Beckie_from_"Some_British_Ballads".jpg)
.jpg)
Творчість Рекхема вплинула на низку художників. Серед них Густав Тенггрен, Браян Фрауд, Вільям Стаут, Тоні Дітерліцці та Ебігейл Ларсон.[27] Фрауд посилається на ранній вплив Рекхема, «зокрема, малюнки [Рекхема] дерев, які мали обличчя», як пробудження його інтересу до ілюстрування казок, і описує любов до природи з дитинства, що сформулювало його стиль.[28]
За словами Артура Ренкіна, візуальний стиль фільму «Хоббіт» 1977 року базувався на ранніх ілюстраціях Рекхема.[29]
В одному з художніх фільмів на DVD «Лабіринту Пана» та в коментарях до «Хеллбоя» режисер Гільєрмо дель Торо вказує, що Рекхем вплинув на дизайн «Фавна» з «Лабіринту Пана». Йому сподобався темний тон суворих реалістичних малюнків Рекхема, і він вирішив включити це у фільм. У фільмі «Хеллбой» дизайн дерева, що росте з вівтаря в зруйнованому абатстві біля узбережжя Шотландії, куди привезли Хеллбоя, насправді режисер називає «деревом Рекхема».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
