Аракловон

Аракловон (грец. Ἀράκλοβον, фр. Bucelet) — візантійський замок VIII століття, розташований в південно-західній Греції. Знаходиться при селі Мінфу, в районі Захаро, в західному Пелопоннесі.

Аракловон
Вид стіни Аракловона
37°29′15″ пн. ш. 21°46′57″ сх. д.
Тип	замок
Країна	Греція : ISO3166-1 alpha-3:GRC; ISO3166-1 цифровий:300;
Розташування	Еліда[d] Zaharo Municipalityd
Архітектурний стиль	Архітектура Візантійської імперії
Аракловон (Греція)
Аракловон у Вікісховищі

Історія

Маленький, але дуже міцний замок Аракловон був побудований у важкодоступній гірській місцевості на висоті 980 метрів, в стратегічно важливому місці: з нього відкривався вид на єдиний прохід від Килина до Мессенії і Аркадії.

Під час Четвертого хрестового походу, володарем замку і його регіону був Доксапатріс Вуцарас. Хрестоносці вторглися в Мореї (Пелопоннес) і, зрозумівши важливість замку, хотіли завоювати його і приєднати до Ахейського князівства. Доксапатріс Вуцарас відмовився здатися і організував оборону.

У 1205 році армія хрестоносців під командуванням Гійома де Шамплітта напала на замок. Однак у боях, які проходили, гарнізон замку переміг їх. Блокада замку тривала 9 років, з великими втратами для лицарів. Часто і гарнізон Аракловона нападав на них. У цей час всі замки Мореї були завойовані, за винятком Аракловона.

Зрештою гарнізон Аракловона вирішив здатися в 1213 році після смерті Доксапатріса Вуцараса.

Далі замок згадується під час повстання жителів Скорти в 1264 році, і знову в кінці 1270-х років, коли Готфрі II Бріель, прагнучи отримати частину спадщини свого дядька Готфрі Бріеля, захопив замок. Потім він закликав візантійських греків Містри про допомогу, але їх зупинив франкський "капітан Скорти", Симон Відойнський, і Готфрі II Бріель був змушений капітулювати.^[1]

У 1391 році зафіксовано, що поселення біля замку налічувало 100 вогнищ. На початку Першої османсько - венеційської війни 1463 р. він був захоплений венеційцями, але потім його відбити ​​османи у 1467 році.^[2]

Архітектура

Зовнішній вигляд району замку - це трикутне плато розміром приблизно 50х30 метрів, оточене укріпленнями. На вершині - залишки двох резервуарів для дощової води, один з яких досі знаходиться у відносно хорошому стані. Він висотою 2 метри, шириною 3,40 метра та довжиною 8 метрів. Зазвичай такі цистерни в цитаделях також слугували основою для вежі. На північній стороні замку поза плато на вершині знаходиться третій резервувар. Згідно з дослідженнями архітектора та археолога Костянтиноса Куреліса, а також інженера, дослідника грецьких замків Маноліса Папатанасіо з решти поселення майже нічого не збереглося, тільки каміння. Частина замку впала на круту скелю на сході. У двох-трьох місцях деяке каміння можна визначити залишками будівель, тоді як за межами замку на південній стороні є великі руїни, які є вежою, розташованою за межами замку, проте, яка перебувала під його захистом. Тут також знайдено руїни чотирьох церков.

Примітки

1. Bon (1969), pp. 148, 352–354, 370–372
2. Bon (1969), p. 371

Література

• Клонаріс Аф. М. Історія села Мінфу (Алвена). — 102-112 с.

• Miller William. The Latins in the Levant: a history of Frankish Greece, 1204-1566.