Loading AI tools
Шушанік Арутюнівна Апоян (вірм. Շուշանիկ Հարությունի Ափոյան; 17 жовтня 1923, Єреван — 9 жовтня 2015, там же) — вірменська музикознавиця, піаністка та музична педагогиня, перша дослідниця вірменського фортепіанного мистецтва. Професорка Єреванської державної консерваторії імені Комітаса (1987), член Спілки композиторів СРСР з 1960 року.
| Апоян Шушанік Арутюнівна | |
|---|---|
| вірм. Շուշանիկ Հարությունի Ափոյան | |
| Народилася | 17 жовтня 1923 Єреван, Вірменська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР |
| Померла | 9 жовтня 2015 (91 рік) Єреван, Вірменія |
| Країна |  СРСР Вірменія |
| Діяльність | музикознавиця, вчителька музики |
| Alma mater | Єреванська державна консерваторія імені Комітаса Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Галузь | музикознавство |
| Заклад | Єреванська державна консерваторія імені Комітаса Середня спеціальна музична школа Санкт-Петербурзької консерваторії імені Н. А. Римського-Корсаковаd |
| Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства |
| Науковий керівник | Баренбойм Лев Аронович |
| Членство | Спілка композиторів СРСР Спілка композиторів Вірменіїd |
| Нагороди |   |
Апоян — засновниця досліджень історії та теорії вірменського фортепіанного мистецтва. Відома дослідженнями в галузі фортепіанної педагогіки і методики навчання грі на фортепіано, музичної освіти та виховання, фортепіанного мистецтва вірменських композиторів, виконавського мистецтва. Авторка понад ста наукових і методичних праць, в тому числі шістнадцяти монографій. У 1980 році заснувала кафедру історії і теорії виконавського мистецтва Єреванської державної консерваторії.
Народилася 17 жовтня 1923 року в Єревані[1].
Закінчила Єреванську музичну школу імені О. Спендіарова[2]. У 1947 році закінчила Єреванську державну консерваторію по класу фортепіано Роберта Христофоровича Андріасяна[3], в 1948 році — історико-теоретичний факультет по класу Георгія Григоровича Тигранова[1]. Пройшла аспірантське навчання в Інституті мистецтв Академії наук Вірменської РСР (1949—1952) і Ленінградської державної консерваторії імені Миколи Римського-Корсакова (1953—1955) під керівництвом професора Льва Ароновича Баренбойма[4][5].
В 1947—1953 і 1955—1980 роках викладала фортепіано в Єреванській професійній музичній школи імені П. І. Чайковського[6]. В 1953—1955 роках викладала фортепіано у Ленінградській музичній школі імені М. А. Римського-Корсакова, а у 1955—1962 роках викладала методику навчання грі на фортепіано в Єреванському музичному училищі імені Романоса Мелікяна[7].
З 1960 року член Союзу композиторів СРСР. У 1961 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему «Вірменська фортепіанна музика»[8].
Шушанік Апоян з 1957 року в Єреванській державній консерваторії вела курс історії та теорії піанізму, а з 1962 року також курс методики навчання грі на фортепіано. Починаючи з 1970 року вона доцентка, а з 1987 року — професорка[9]. Протягом багатьох років Апоян керувала відділом педагогічної практики консерваторії[5]. У 1980—1990 роках була завідувачкою кафедри історії та теорії виконавського мистецтва Єреванської державної консерваторії, яку організувала на базі існуючої до цього секції при кафедрі спеціального фортепіано[10]. У 2006—2015 роках була професоркою-консультанткою Єреванської державної консерваторії[11].
Апоян — авторка кількох монографій та численних наукових статей. Вона брала участь і мала виступи на різних конференціях в Ленінграді, Москві, Тбілісі та Єревані[10]. Уклала збірку педагогічних фортепіанних п'єс вірменських композиторів (спільно з Ш. О. Бабаян, Єреван, 1983)[9] та збірку дитячих п'єс вірменських композиторів (спільно з Е. А. Абаджян, Москва, 1972).
Шушанік Апоян померла 9 жовтня 2015 року в Єревані, на 92-му році життя[12].
Шушанік Апоян є першою дослідницею історії і теорії вірменського фортепіанного мистецтва[13][14]. За словами докторки мистецтвознавства, професорки Світлани Саркісян[15]: «Авторитетний музикознавець, глибокий знавець історії і теорії фортепіанного мистецтва, Шушанік Арутюнівна Апоян стояла біля витоків формування цієї галузі у вірменському музикознавстві. Саме завдяки її багаторічним дослідженням фортепіанна культура Вірменії стала сприйматися як цілісне і значуще явище».
Свою музикознавчу діяльність Апоян почала з 1948 року[5], вивчаючи шляхи становлення і розвитку вірменської фортепіанної музики. Особливо примітним є дослідження питання про першу появу фортепіано у Вірменії, зроблене в цей період. Апоян їздила містами і селами Вірменії, збираючи відомості про передісторію вірменського фортепіанного мистецтва. Завдяки її дослідженням стало ясно, що вже в кінці XIX століття піаніно з'явилося в Мегрі, Капані, Шуші, Агулісі[14].
Апоян займалася дослідженням історії виникнення фортепіанних концертів і дитячої музики вірменських композиторів. Вивчаючи архіви вірменських композиторів, Апоян з'ясувала, що ще до Комітаса і Саркіса Бархударяна до дитячої та юнацької музиці звертався Генарій Корганов: його п'єси, вперше опубліковані в Німеччині наприкінці 1880-х років, були першими зразками не тільки в історії вірменського, але і закавказького музичного мистецтва. Вивчаючи архів Комітаса, Апоян виявила педагогічну літературу для фортепіано, а також теоретичні праці відомих піаністів, присвячені технічним проблемам гри на фортепіано[14].
Особливою заслугою Шушанік Апоян є зібрання нових цінних музичних матеріалів. Працюючи в Інституті музично-естетичного виховання Карла Орфа у Зальцбурзі, в архівах Санкт-Петербурзької, Московської, Львівської, Тбіліської консерваторій, Апоян привезла багато цікавих матеріалів для поповнення фонотек Єреванської державної консерваторії та Громадського радіо Вірменії, рідкісні записи видатних виконавців. Вона також збирала матеріали про життя і творчий шлях музикантів. В особистому архіві Апоян зберігаються понад 200 листів від відомих музикантів[14][16].
Протягом 60 років роботи Апоян опублікувала понад 100 авторитетних праць, серед яких монографії «Фортепіанна музика Радянської Вірменії», «Роберт Андріасян», «Історія вірменського фортепіанного мистецтва. 1850—1920 року», «Незабутні імена, нариси про піаністів-вірменів», статті «Вірменська радянська камерна фортепіанна музика», «Вірменська фортепіанна музика у дорадянський період розвитку», «Піаніст Арам Татулян», також статті для Вірменської радянської енциклопедії та Російської музичної енциклопедії. Згідно з Левом Баренбоймом: «наукові роботи Апоян відрізняють ерудиція, уміння вільно оперувати матеріалами та узагальнювати їх, вміння вільно показувати те чи інше конкретне явище піаністичного мистецтва у співвідношенні з широким загальнокультурними фоном»[17].
Перша монографія Шушанік Апоян «Фортепіанна музика радянської Вірменії», видана в 1968 році в Єревані, стала основою і першим джерелом для вивчення фортепіанної творчості вірменських композиторів. Ця праця була офіційно рекомендована як навчальний посібник для радянських консерваторій. Так робота здобула популярність не лише у Вірменії, але і за її межами[17].
Праця Апоян «Історія вірменського фортепіанного мистецтва. 1850—1920 року», видана в Єревані в 2006 році, присвячена історичним і суспільним передумов становлення і розвитку вірменського фортепіанного мистецтва, дослідженню життя і творчості талановитих вірменських композиторів та піаністів, таких як Нікогайос Тигранян, Олександр Спендіаров, Саркіс Бархударян, Комітас. У праці знайшли місце раніше невідомі факти, а також рідкісні фотографії з особистих архівів музикантів[14].
Монографія «Незабутні імена, нариси про піаністів-вірмен» (Єреван, 2008) розповідає про представників вірменської музичної культури, чия діяльність відбувалсь не лише у Вірменії та Закавказзі, але й в Росії, країнах Західної Європи[16]. Герої(ні) книги — піанист/ки-вірмен/ки: Кароль Мікулі (учень Фредеріка Шопена), Стефан Ельмас (учень Ференца Ліста), Ольга Калантарівна Калантарова, Анаїда Степанівна Сумбатян, Олена Абгарівна і Євгенія Абгарівна Адамян, Маргарита Іванівна Міріманова, Марія Миколаївна Каламкарян, Арно Арутюнович Бабаджанян, Марія Степанівна Гамбарян, Самвел Смбатович Алумян та інші[18]. У книзі є також нарис, присвячений періоду роботи у Вірменії російського піаніста і педагога Костянтина Миколайовича Ігумнова[19]. Книга викликала широкий резонанс серед музичної громадськості багатьох країн, про неї захоплено відгукнулися багато музикантів(-ок), в тому числі заслужена артистка РФ, піаністка М. С. Гамбарян, доктор мистецтвознавства А. В. Малиновської, кандидатка мистецтвознавства, професорка Н. П. Корихалова[20]. Так сказав про книгу Олександр Арутюнян — народний артист СРСР, композитор, професор[20]: «Книгу Шушанік Апоян „Незабутні імена“ можна назвати безцінною енциклопедією вірменського музичного мистецтва. Вона дає широку панораму життя і діяльності піаністів-вірмен не лише у Вірменії, але і в інших країнах протягом величезного періоду, починаючи з другої половини XIX століття і до наших днів. Однією з великих переваг роботи — використаний в ній багатий фактологічний матеріал, голловним чином навіть невідомий історикам музики. Він свідчить про чисто людський і творчий зв'язок вірмен-піаністів з видатними майстрами європейської та російської музичної культури XIX і XX століть. Серед них: Ференц Ліст, Фредерик Шопен, Ферруччо Бузоні, Леопольд Годовсьий, Олександр Костянтинович Глазунов, Федір Іванович Шаляпін, Сергій Сергійович Прокофєв, Костянтин Миколайович Ігумнов, Леонід Борисович Коган, Мстислав Леопольдович Ростропович, Володимир Давидович Ашкеназі. В результаті цього, значення книги виходить за межі вірменської музичної культури. Книга є вагомим внеском в історію вірменського мистецтва в галузі піанізму».
Бібліографія
- Монографії
- Апоян Ш. А. Фортепианная музыка Советской Армении. — Ер.: Айастан, 1968. — 246 с.
- Апоян Ш. А. Роберт Андриасян. — Ер.: Советакан грох, 1984. — 135 с.
- Апоян Ш. А., Золотова И. Л. Из истории фортепианной педагогики и исполнительского искусства XX века. — Ер.: изд-во ЕГК, 1998.
- Апоян Ш. А. Андриасян — пианист и педагог = Անդրիասյանը՝ դաշնակահար և մանկավարժ. — Бейрут: изд-во «Антилиас», 1999.
- Апоян Ш. А. История армянского фортепианного искусства. 1850—1920 года = Հայկական դաշնամուրային արվեստի պատմություն. 1850—1920 թվականներ. — Ер., 2006. — 168 с.
- Апоян Ш. А. Незабываемые имена, очерки о пианистах-армянах. — Ер.: изд-во ЕГК, 2008. — 228 с. — ISBN 978-9939-802-06-0.
- Збірка фотрепіанних творів
- Апоян Ш. А., Абаджян Е. А. Детские пьесы армянских композиторов. — М.: Советский композитор, 1972.
- Апоян Ш. А., Бабаян Ш. О. Педагогические фортепианные пьесы армянских композиторов. — Ер.: изд-во Научно-методического Кабинета МВ и ССО Армянской ССР, 1983.
- Основні музикознавчі статті
- Апоян С. Армянская советская камерная фортепианная музыка // Известия АН Армянской ССР. Общественные науки. — 1958. — № 8. — С. 55—66.
- Апоян Ш. А. Армянская фортепианная музыка в досоветский период развития // Историко-филологический журнал. — 1959. — № 2—3. — С. 149—161.
- Апоян Ш. А. Армянское камерное-инструментальное произведение // В сб. Музыка Советской Армении = Հայկական կամերային-գործիքային ստեղծագործություն. — 2-е изд. — Ер.: изд-во «Армения», 1973.
- Апоян Ш. А. Камерное-инструментальное произведение (1920—1950 года) // В сб. Музыкальная культура Армянской ССР. — 3-е изд. — М.: Музыка, 1985.
- Апоян Ш. А. Встречи в Париже // Голос Армении: общественно-политическая газета. — 2010. — № 95.
- Апоян Ш. А. История фортепианных кафедр ЕГК имени Комитаса // Музыкальная Армения. — 2011. — № 1—2. — С. 69—72.
- Апоян Ш. А. История фортепианных кафедр ЕГК имени Комитаса // Музыкальная Армения. — 2010. — № 3. — С. 64—67.
- Апоян Ш. А. История фортепианных кафедр ЕГК имени Комитаса // Музыкальная Армения. — 2008. — № 3.
- Апоян Ш. А. История фортепианных кафедр ЕГК имени Комитаса // Музыкальная Армения. — 2008. — № 1.
- Апоян Ш. А. История фортепианных кафедр ЕГК имени Комитаса // Музыкальная Армения. — 2007. — № 3—4.
- Апоян Ш. А. История фортепианных кафедр ЕГК имени Комитаса // Музыкальная Армения. — 2016. — № 1. — С. 45—49.
- Апоян Ш. А. Памяти дорогого коллеги // Музыкальная Армения. — 2011. — № 3—4. — С. 24.
- Апоян Ш. А. Пианист Арам Татулян (арм.) = Դաշնակահարը. Արամ Թաթուլյան // «Азг»: ежедневная газета. — 2013. — Թիվ 17.
- Апоян Ш. А. Памяти Арама Татуляна // Литературная Армения. — 2014. — № 2.
- Апоян Ш. А. Памяти Арама Татуляна // Музыкальная Армения. — 2014. — № 1. — С. 48—55.
- Медаль Мовсеса Хоренаці (3 вересня 2011) — за видатні творчі досягнення у галузях мистецтва, культури та освіти, з нагоди 20-річчя незалежності Республіки Вірменія[21][22].
- Медаль «На відзначення 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)[11].
- Медаль «Ветеран праці» (1985)[11].
- Професор Єреванській державної консервоторії (1987)[11].
- Доцент Єреванській державної консервоторії (1970)[11].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
