Андрій Шміґельський

Андрі́й Шміґе́льський (А́ндрух Шмиге́льський; 1866, с. Залужжя, нині Тернопільського району Тернопільської області — наприкінці грудня 1919 / 1920, м. Проскурів, нині Хмельницький) — український селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч у Галичині.

Шміґельський Андрій
Народився	1866(1866) с. Залужжя (нині Збаразького району)
Помер	кінець грудня 1919 / 1920 м. Проскурів (нині Хмельницький)
Поховання	Хмельницький
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч
Знання мов	українська і польська
Посада	посол до Галицького сейму[d]
Партія	УСДП
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмигельський.

Біографія

Народився 1866 року в с. Залужжя^[1] Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).

Був селянином. Спершу належав до Русько-української радикальної партії. 1899 року став співзасновником і провідним діячем Української соціал-демократичної партії (УСДП). 1902 року став одним з організаторів селянських страйків у Збаразькому повіті.

Співробітник (журналіст, друкувався^[2]) журналу «Народ» (соціалістичне видання у Львові 1890—1894 рр.^[3]), пізніше «Землі й Волі» та інших соціал-демократичних газет.^[1]

Іван Франко, після свого приїзду до Тернополя 24 травня 1896 року перебуваючи на Збаражчині, зупинявся в помешканні Шміґельського. 16 травня 1898 року пан Андрій разом з Павлом Думкою та іншими товаришами зустрічав Івна Франка та Леся Мартовича, які прибули до Тернополя.^[4]

У 1907^[1] (1908^[5])—1913 роках рр. — посол до Галицького сейму (обраний у вересні 1907 року як кандидат від УСДП; став першим (єдиним за всю історію Галицького Сейму, обраний на додаткових виборах після смерті Дмитра Остапчука^[2]) соціал-демократом у Сеймі).

1918—1919 рр. — делегат Української Національної Ради ЗУНР від повіту Збараж^[6] (член Президії (управи), заступник голови — Евгена Петрушевича)^[7]. У складі делегації Української Національної Ради 22 січня 1919 року брав участь в урочистому проголошенні Акта Злуки УНР і ЗУНР у Києві та в роботі Трудового конгресу України.

Разом з багатьма іншими галицькими діячами переїхав за Збруч до Кам'янця на Поділлі в червні–липні 1919 року. 23 вересня 1919 року писав своєму товаришеві Остапчуку, зокрема, що «…тутки страшна дороговизна… вижити приходить ся дуже круто. Мешканє треба платити по 13 карбованців денно — а щоб прогодувати себе, то дуже ощадно буде коштувати денно 60–70 карбов. Про одежу і обув — страшно подумати. Аби на зиму зодягнутися і взутися треба зо 20 тисяч карбов. виложити. За зимові квартири з опалом вже тепер співають по 2/3 тисячі карбованців місячно».^[8]

Воював у складі Збаразького куреня 17-ї бригади УГА.^[2]

Помер від тифу наприкінці грудня 1919 року (за іншими даними, 1920 року^[1]) в м. Проскурові^[9] (нині Хмельницький), де й похований на одному з цвинтарів^[10].

Примітки

1. Головин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій… — С. 645.
2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 193.
3. Потульницький В. Огляд фондів україніки архівів і бібліотек Відня [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.].
4. Щербак Л. Франко Іван Якович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 530. — ISBN 978-966-528-279-2.
5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 192.
6. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 87. — ISBN 5-7707-7867-9.
7. Там само. — С. 88.
8. Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 114.
9. Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 116.
10. Товариш Андрій Шміґельський [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Вперед! — 1920. — 24 січня (передрук — Zbruč).

Посилання

• Павлишин О. Селяни // Соціально-політичний портрет українського проводу Галичини та Буковини в революції 1918—1919 років.

Література та джерела

• Головин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 645. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Малюта О. Шмігельський Андрій [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 648. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Павлишин О. Шмігельський Андрій // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 1092—1093.
• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 192—193. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.