![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9d/Alpha-amanitin_structure.png/640px-Alpha-amanitin_structure.png&w=640&q=50)
Альфа-Аманітин
хімічна сполука / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Альфа-Аманітин?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
альфа-аманітин або α-аманітин, один з відомих аманітинів, циклічний пептид з восьми амінокислот. Цілком ймовірно, що він є найсмертельнішим з усіх аматоксинів, токсинів, що містяться в кількох видах грибів роду Amanita, серед яких бліда поганка (Amanita phalloides), мухомор білий смердючий, і декілька подібних їм видів, передусім A. virosa та A. bisporigera. Альфа-аманітин міститься також в грибах Galerina marginata та Conocybe filaris. LD50 (середня смертельна доза) для щурів, при пероральному вживанні аманітину дорівнює приблизно 0.1 мг/кг.
Альфа-Аманітин | |
![]() | |
Маса | 1,5E−24 кг[1] |
---|---|
Хімічна формула | C₃₉H₅₄N₁₀O₁₄S[1] |
Канонічна формула SMILES | CCC(C)C1C(=O)NCC(=O)NC2CS(=O)C3=C(CC(C(=O)NCC(=O)N1)NC(=O)C(NC(=O)C4CC(CN4C(=O)C(NC2=O)CC(=O)N)O)C(C)C(CO)O)C5=C(N3)C=C(C=C5)O[1] |
Ізомерична SMILES | CC[C@H](C)[C@H]1C(=O)NCC(=O)N[C@H]2C[S@@](=O)C3=C(C[C@@H](C(=O)NCC(=O)N1)NC(=O)[C@@H](NC(=O)[C@@H]4C[C@H](CN4C(=O)[C@@H](NC2=O)CC(=O)N)O)[C@@H](C)[C@H](CO)O)C5=C(N3)C=C(C=C5)O[1] |
![]() |
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9d/Alpha-amanitin_structure.png/640px-Alpha-amanitin_structure.png)
Структура цього поліпептиду є нетиповою з-посеред більшості поліпептидів, це пов’язано з розгалуженням амінокислотного ланцюга. Поперечний місток між 6-гідрокси-триптофаном та цистеїном утворює друге "внутрішнє кільце", як видно на структурній формулі сполуки. "Зовнішнє кільце" сформоване звичайними пептидними зв’язками амінокислотного ланцюга.
На відміну від більшості циклічних пептидів, аматоксини (та фалотоксини) синтезуються в рибосомах. Хізер Голлен (Heather Hallen) та Джонатан Волтон (Jonathan Walton) з Універститету штату Мічиган, першими виділили ген, який кодує властивості α-аманітину та фалацидину (одного з фалотоксинів).[2]