Loading AI tools
італійський художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Алесса́ндро Варота́рі за прізвиськом Padovanino (італ. Alessandro Varotari 4 квітня, 1588, Падуя — 20 липня, 1649, Венеція) — італійський художник доби бароко. Представник венеційської школи.
Алессандро Варотарі | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Alessandro Varotari | ||||
графічний портрет Варотарі з книги «Золотий кабінет» | ||||
При народженні | італ. Alessandro Varotari | |||
Народження | 4 квітня 1588 Падуя | |||
Смерть | 20 липня 1649 (61 рік) | |||
Венеція | ||||
Національність | італієць німецького походження | |||
Країна | Венеційська республіка[1] | |||
Жанр | релігійні композиції, алегорія, міфічна композиція, портрет | |||
Навчання | в майстерні батька, Даріо Варотарі старшого | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | маньєризм (венеційський варіант), раннє бароко | |||
Вплив | Тиціан | |||
Вчитель | Dario Varotari the Elderd | |||
Відомі учні | Pietro Liberid, Giulio Carpionid, Pietro della Vecchiad, Dario Varotari the Youngerd, Bartolommeo Scaligerod, Guilio Carpionid і Lucia Scaligerid | |||
Твори | релігійні композиції, алегорія, міфічна композиція, портрет | |||
Батько | Dario Varotari the Elderd | |||
Брати, сестри | Кьяра Варотарі | |||
Роботи в колекції | Музей Прадо, Національний музей Швеції, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Ермітаж[1], Музей історії мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв, Рінглінг музей, Берлінська картинна галерея, Національний музей мистецтв Румунії, Академія Святого Луки, Pinacoteca Nazionaled, Pinacoteca Querini Stampaliad, Музей Венеції 18 століття, Епслі-хаус, Галерея Академії (Венеція), Дрезденська картинна галерея, Національний музей образотворчих мистецтв і Courtauld Galleryd | |||
| ||||
Алессандро Варотарі у Вікісховищі | ||||
Родина мала німецьке походження. Батько майбутнього художника (Даріо Варотарі старший, бл. 1539—1596) був падуанським художником та архітектором. За іншою версією Даріо був дідом Алессандро. Ймовіроно, що перші художні навички син здобув у майстерні батька або діда. В родині була також донька Кьяра Варотарі (1584—1663), що теж стала художницею. Вона допомагала батькові та брату, а сама спеціалізувалась на створені парадних жіночих портретів.
На художню свідомість початківця великий вплив мали картини венеційського художника Тиціана. Для міста Падуя Тиціан виконав картини в Скуола дель Санто, котрі вивчав Алессандро ще не покидаючи рідного міста.
Творчих знахідок Тиціана та його художньої манери Алесандро Варотарі, слабкий у створенні оригінальних композицій та з недостатнім знанням анатомії, дотримуватиметься все життя. Це породило пізніше проблеми з ідентифікацією низки картин, котрі сприймали як продукцію майстерні уславленого Тиціана або навіть його самого.
Серед перших творів Алессандро Варотарі — «Увірування апостола Фоми».
1612 року в місті Падуя молодий художник узяв шлюб із сеньйорою Катеріною Меса. В родині був син Даріо Варотарі молодший, що теж став художником.
1614 року Алессандро Варотарі перебрався у Венецію, де вже 1615 року приєднався до місцевої гільдії св. Луки. Працював по замовам релігійних громад міста та як художник-декоратор та портретист. Серед його декоративних творів — плафони на міфологічні теми (плафон для бібліотеки Марчіана та інші).
У місті не прижилась традиція створення фресок, позаяк вони швидко псувались у надто вологому кліматі Венеції. Тому тут всіляко підтримували створення мозаїк та картин олійними фарбами. До створення ескізів до майбутніх мозаїк був залучений і Алессандро Варотарі.
Брав участь у венеційсьому архітектурному конкурсі на проєкт церкви Санта Марія делла Салюта. В конкурсі переміг архітектор Бальдассаре Лонґена. Для втіхи художнику Алессандро Варотарі передали замову на створення одного з вівтарів церкви.
Після 1614 року здійснив подорож до Риму. В той період вивчав картини Тиціана в збірках папської столиці. Відомо, що створив копії картин Тиціана «Вакх і Аріадна» та «Вакханалія», котрі згодом потрапили до збірок художньої академії Каррара в місті Бергамо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.