![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a0/COA_Luftwaffe_eagle_gold.svg/languk-640px-COA_Luftwaffe_eagle_gold.svg.png&w=640&q=50)
Авіаційне командування «Атлантик»
військова частина / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Авіаційне командування «Атлантик» (нім. Fliegerführer Atlantik) — орган військового управління оперативно-тактичного рівня Люфтваффе за часів Другої світової війни, що оперативно підпорядковувалося командуванню Крігсмаріне. Головним призначенням командування було виконання бойових завдань з протидії морському транспорту противника, веденню протичовнових та протикорабельних місій, безпосередньої авіаційної підтримки Крігсмаріне в Атлантичному океані, а також виконання завдань з морського блокування та морської розвідки.
Авіаційне командування «Атлантик» Fliegerführer Atlantik | |
---|---|
![]() Емблема Люфтваффе | |
На службі | 15 березня 1941 — 1 квітня 1944 |
Країна | ![]() |
Належність | ![]() |
Вид | ![]() |
Тип | орган військового управління бомбардувальної та морської авіації |
Роль | морська розвідка, патрулювання, протичовнова та протикорабельна боротьба |
Гарнізон/Штаб | Ванн |
Війни/битви | Війни та битви (див.): |
Командування | |
Визначні командувачі | Мартін Гарлінгхаузен, Ульріх Кесслер |
Авіація | |
Бомбард. | Do 217, He 111, He 115, He 177, Ju 88 |
Винищувачі | Me 110 |
Патрульні літаки | Fw 200 «Condor» |
На початку війни у вересні 1939 року у Люфтваффе було небагато спеціалізованих підрозділів морської авіації та літаків відповідного типу. До 1940 року Вермахт окупував значну частину Західної Європи та Скандинавії. Крігсмаріне і його головнокомандувач Еріх Редер побачили в цьому можливість знищити морські комунікації Великої Британії, останнього значного противника Німеччини в Європі.
У лютому 1941 року Адольф Гітлер наказав ОКЛ сформувати спеціальне авіаційне командування для підтримки операцій підводних човнів Крігсмаріне у битві за Атлантику. Головнокомандувач Люфтваффе Герман Герінг погодився на формування спеціалізованого військово-морського командування, яке залишалося під оперативним контролем Люфтваффе та було підпорядковане 3-му повітряному флоту генерала Гуго Шперрле. Командування відповідало за усі операції Люфтваффе в Атлантичному океані, Ла-Манші та Ірландському морі. Першим командиром організації був Мартін Гарлінгхаузен.
Авіаційне командування «Атлантик» брало участь у бойових діях і досягло значних успіхів у 1941 році. Прем'єр-міністр Вінстон Черчилль назвав авіаційне командування «Атлантик» «та його головний літак» «Фокке-Вульф» Fw 200 «бичем Атлантики». Наприкінці року британські контрзаходи приборкали загрозу з боку далекобійної німецької авіації. У міру загострення битв в Атлантиці в 1942 і 1943 роках командування постійно висувало вимоги до літаків і екіпажів. Люфтваффе, зайняте на інших театрах, не могло дозволити собі відволікати або створювати сили для атлантичних операцій. Разом із розвідувальними та протикорабельними операціями, авіаційне командування «Атлантик» почало використовувати винищувачі для забезпечення переваги в повітрі для прикриття транзитних маршрутів підводних човнів у Біскайській затоці, протидіючі Береговому командуванню ПС Великої Британії.
До 1944 року авіаційне командування «Атлантик» перестало бути ефективним, і у квітні цю структуру розформували та об'єднали з X повітряним корпусом. Протягом усього часу свого існування Kampfgeschwader 40 був основною бойовою одиницею командування.