«Убивство дітей Ніобеї»«Чотири Євангелісти», 1615 , Художній музей, Принстон «Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту», 1632, Державний музей (Амстердам).
Маньєризм досить швидко отримав поширення в Нідерландах— і через великий авторитет італійських майстрів, і через постійні контакти митців Нідерландів з сучасними їм італійськими маньєристами. В Північних Нідерландах, які згодом стануть називати Голландією, історично склалися два потужних центри маньєризму. Перший— у місті Гарлем наприкінці 16 століття під керівництвом Карела ван Мандера, Гендріка Гольціуса та Корнеліса ван Гарлема.
«Проповідь Івана Хрестителя», Музей красних мистецтв, Нансі«Христос в Еммаусі», 1622, Брюссель «Пустельник Ілія в пейзажі», бл. 1610, Ермітаж, Санкт-Петербург«Весілля Пелея та Фетіди», 1638, Мауріцгейс, Гаага
Другий центр виник в місті Утрехт у 1611 році з ініціативи двох майстрів— Абрагама Блумарта та Йоахима Ейтевала. Як то притаманно маньєристам, майстри наполягали на перевагах уяви, віртуозної майстерності, підкореності відомим художнім авторитетам минулого, зневажливого ставлення до вивчення натури (яку вважали неестетичною), гідною покращення в картині. Маньєризм в Нідерландах відразу мав національне забарвлення, бо лише частково спирався на досвід італійських корифеїв Високого Відродження на кшталт Рафаеля Санті чи Мікеланджело Буонарроті.
Художні традиції Нідерландів значно відрізнялися від традицій Італії (де авторитетом була давньоримська античність), бо майстри Нідерландів орієнтувались на мистецтво пізньої готики і реалізму. Тому в бродючу суміш нідерландського мистецтва 16 століття з залишками пізньої готики і реалізму були зроблені лише додатки новітніх знахідок маньєристів Італії. Картини виходили штучними, чудернацькими, бо в свідомості нідерландців боролися національні реалістичні настанови з іноземними, штучними. Серед ранніх творів Блумарта— «Проповідь Івана Хрестителя», Музей красних мистецтв, Нансі, де в натовпі видно як фігури маньєристичні, так і ті, що нагадують персонажів нідерландця Луки Лейденського.
Полотна ж «Чотири Євангелісти» чи «Убивство дітей Ніобеї» вже цілком маньєристичні.
В картині «Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту», 1632, Державний музей (Амстердам) дивує грубим натуралізмом постоялий двір, де зупинились Марія та Йосип на шляху до Єгипту. В цілком реалістичній картині дещо штучними виглядають вже тільки дрібні, стаффажні фігурки самої Святої Родини.
Пізній твір «Весілля Пелея та Фетіди», 1638, Мауріцгейс, Гаага— не що інше як голландський класицизм 17 століття. Можливо, на стилістику класицизму в творі вплинули міфологічний сюжет та смаки замовника, з якими рахувався художник.
Творчість Абрагама Блумарта, фігури досить космополітичної, цікава як ілюстрація шляху, що пройшло нідерландське мистецтво від пізнього маньєризму до голландського реалізму середини 17 століття, увібравши усі метушливі пошуки перехідної доби. Художник довго жив і мав впливи і маньєристів Франції, де працював 10 років, і утрехтських караваджистів, а це різні мистецькі системи.
На космополітизм художньої манери Блумарта вплинули трагічні події його життя. Рятуючись від каральних дій іспанських католиків щодо протестантів Нідерландів (яких нищили вогнем і мечем), родина Блумартів перебралася до Німеччини. Абрахам народився в німецькому місті Горнхем. Батько, Корнеліс Блумарт, був архітектор і художник. Перші художні навички син отримав від батька. Бажання дати синові добру освіту спонукало до вивчення декількох мов і праці з декількома художниками, що траплялися на його життєвому шляху. Абрахам знав латину і французьку. А серед його вчителів— Герріт Сплінтер, Йост де Беєр, Гендрік Гольціус.
Декілька років молодий митець мешкав у Парижі (бо опанував французьку) і повернувся у 1585 році в місто Утрехт, де оселився батько. Коли майстер Корнеліс Блумарт отримав замову з міста Амстердам, то разом з ним відбув і дорослий син. Зустріч з відомим представником маньєризму Гендріком Гольціусом призвела до переходу в майстерню останнього через захват його віртуозною майстерністю. Абрагам Блумарт працював разом з Гольціусом в місті Гарлем.
У травні 1593 року він узяв шлюб з Юдит ван Схонебурх і мешкав в Амстердамі. Шлюб тривав сім років і дружина померла. Смерть батька і майстерня, що він успадкував, примусили до переїзду до Утрехта. По смерті першої дружини у 1600 році бездітний Абрагам бере шлюб вдруге з Герде де Рой. Подружнє життя склалося непогано і родина матиме статок і дванадцять дітей. Два сини Абрагама теж стануть художниками, але син Гендрік Блумарт (1601—1627) рано помер.
У 1611 році разом з однодумцем, художником Йоахимом Ейтевалом вони заснували в Утрехті художню гільдію Св. Луки. У 1618 році Абрагам Блумарт став деканом гільдії.
Не всі сторінки життя художника достеменно відомі. Він помер у 1651 році, ймовірно, у місті Утрехт.
Абрагам Блумарт. Малюнок «Вхідна брама до міста», до 1635р., Хьюстон.
Абрагам Блумарт— вчитель декількох голландських художників, серед яких:
Rembrandt et son temps, catalogue d'exposition (Europalia 71), Bruxelles, Palais des Beaux-Arts de Bruxelles, 1971, p. 23.
Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker, K.G. Saur, München-Leipzig, 1992. Vol. 11 (1995), p. 547 et suiv.(нім.)
Adriaan Van der Willigen et Fred G. Meijer, A Dictionary of Dutch and Flemish Still-life Painters Working in Oils, Primavera, Leiden, 2003 ISBN978-90-74310-85-7, p. 39. (англ.)
.jpg)
