Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
А́томна електроста́нція Кршко (словен. Jedrska elektrarna Krško (JEK) або словен. Nuklearna elektrarna Krško (NEK); хорв. Nuklearna elektrana Krško) — атомна електростанція у Словенії, розміщена в населеному пункті Врбина на території громади Кршко. Під'єднана до енергомережі 2 жовтня 1981 і введена в комерційну експлуатацію 15 січня 1983. Збудована як спільне підприємство Словенії та Хорватії, які були на той час союзними республіками соціалістичної Югославії.
| Атомна електростанція Кршко словен. Nuklearna elektrarna Krško хорв. Nuklearna elektrana Krško | |
|---|---|
.jpg) Загальний вигляд АЕС Кршко | |
| Країна |  Словенія |
| Адмінодиниця | Кршко |
| Місцезнаходження | Словенія громада Кршко Врбина |
| Початок будівництва | 1975 |
| Початок експлуатації | 1 січня 1983 |
| Організація | Nuklearna Elektrarna Krško |
| Технічні параметри | |
| Реакторів в експлуатації | 1 x 730 МВ |
| Генеруюча потужність | 5 289 |
| Інша інформація | |
| Сайт | nek.si |
 | |
 АЕС Кршко у Вікісховищі | |
Має двопетльовий водо-водяний ядерний реактор фірми «Вестінгауз» з номінальною тепловою потужністю 1994 мегават теплової енергії (МВт) і 696 мегават електричної енергії (МВе). Працює на збагаченому урані (до 5 вагових відсотків 235U), масова витрата палива 448,7 т, має 121 паливний елемент, демінералізовану воду як сповільнювач і 36 пучків 20 аварійних регулювальних касет, кожна з яких зі сплавів срібла, індію та кадмію, щоб регулювати потужність. Аналогічний енергоблок працює на АЕС «Ангра І» у Бразилії.[1]
Співвласниками компанії-оператора «Нуклеарна електрарна Кршко» (НЕК) є словенська державна компанія «Ген-Енергія» (словен. Gen-Energija) і хорватська державна компанія «Хрватска електропрівреда» (хорв. Hrvatska elektroprivreda). Електростанція забезпечує більш ніж одну чверть словенської та 15[2] відсотків хорватської електроенергії.
Причина, чому електростанція перебуває у спільному володінні двох країн, полягає в тому, що ці тодішні республіки Югославії планували побудувати дві станції, по одній у кожній республіці, відповідно до початкового договору 1970 року і його переглянутої версії від 1982 року, однак у 1987 році від цього плану шляхом проведеного в 1986 році референдуму відмовилася Словенія.[3] З цього моменту виникла проблема зі зберіганням ядерних відходів, тому що єдиний наявний майданчик для зберігання відходів був у Словенії.
У 1997 році словенська електропередавальна компанія «Електро-Словенія» і НЕК вирішили збільшити витрати на експлуатацію і на закриття АЕС, покриття яких покладалося на обидві компанії, але остання відмовилася сплачувати ці кошти. У 1998 році уряд Словенії націоналізував НЕК, зупинив постачання виробленої на АЕС Кршко електроенергії компанії «Хрватска електропрівреда», і подав на останню до суду за неоплачені рахунки. 1999 року «Хрватска електропрівреда» подала зустрічний позов за збитки через відсутність постачання. У січні 2001 року керівники цих двох країн погодилися на рівне володіння станцією Кршко, спільну відповідальність за ядерні відходи та компенсацію взаємних претензій.[3] Спільне управління станцією мало розпочатися з 1 січня 2002 року. Очікувалося, що постачання в Хорватію електроенергії почнеться не пізніше 1 липня 2002 року, але через протести місцевого населення підключення було встановлено тільки в 2003 році. Відтоді «Хрватска електропрівреда» додатково позивається зі словенською стороною за збитки протягом того однорічного періоду, коли Кршко не постачав їй електрику.
Радіоактивні відходи високого рівня з підприємства зберігаються, як це і прийнято на атомних електростанціях, у басейні витримки відпрацьованого палива, який має здатність зберігати всі відпрацьовані тепловидільні збірки високого рівня до кінця роботи станції. Відходи низького рівня зберігаються на електростанції і у вторинних сховищах. Хорватія також має договірне зобов'язання приймати половину ядерних відходів до 2025 року.
Планована дата зупинки станції 14 січня 2023 року. План виведення з експлуатації, ратифікований словенським і хорватським парламентами, передбачає початок демонтажу невдовзі після цього, тоді як розбирання установки тривало б до 2036.
В Управлінні Республіки Словенія з ядерної безпеки розглядається збільшення строку служби на 20 років, що подовжило б час роботи електростанції до 14 січня 2043 року.
Після витоку охолоджувальної рідини 4 червня 2008 року Європейська Комісія забила всеєвропейську тривогу через Систему обміну терміновою радіологічною інформацією Європейського співтовариства. Після невеликого витоку в контурі ядерний реактор було благополучно переключено в режим нульової потужності в гарячому стані. Витік було негайно локалізовано і вжито заходів до подолання його наслідків. За даними Управління Республіки Словенія з ядерної безпеки (спостережного органу країни в ядерній сфері), жодного радіоактивного викиду у навколишнє середовище не сталося і не очікується. Ця подія не торкнулася співробітників, місцевого населення або довкілля.[4] Словенські органи влади негайно попередили відповідні міжнародні інституції, в тому числі Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) і Систему обміну терміновою радіологічною інформацією ЄС. Євросоюз потім сповістив (через Систему обміну терміновою радіологічною інформацією) решту держав-членів ЄС, подавши сигнал тривоги на всій території ЄС. Потім кілька інформаційних агентств по всьому світу розповіли про інцидент.[5] Згідно з Грінпіс, такий аварійний сигнал у масштабах всього Європейського союзу є дуже незвичним.[6] Дивно, що про інцидент не було безпосередньо повідомлено органи державної влади Хорватії, хоча остання є учасником Системи обміну терміновою радіологічною інформацією ЄС.[7] Багато хорватів почули цю новину спочатку від зарубіжних ЗМІ та співвітчизників за рубежем, хоча АЕС Кршко міститься всього за 15 км від хорватського кордону.[8]
За твердженнями груп ядерної експертів, національних організацій у рамках Європейського союзу, таких як Управління ядерної безпеки Франції (Autorité де Sûreté Nucleaire), про цей інцидент було помилково повідомлено системі обміну терміновою радіологічною інформацією ЄС, яка у випадку отримання звістки зобов'язана переслати її всім іншим. У цьому конкретному випадку сповіщення виявилося марним (помилковим спрацюванням). Цей тип інцидентів (невеликий витік на первинних насосах) є досить поширеним явищем на атомних електростанціях.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
