Іспанська монархія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Монархія Іспанії (ісп. Monarquía Española) (конституційно визначається як Корона (ісп. La Corona) — конституційний інститут та найвища посада Іспанії[1]. Монархія включає правлячого монарха, його сім'ю та королівський двір, який підтримує та сприяє монарху у виконанні своїх обов'язків та прерогатив[2][3]. В 2020 році іспанську монархію представляють король Філіп VI, королева Летиція та їхні дочки Леонор, принцеса Астурійська та Софія, інфанта Іспанії.
Король Іспанії
ісп. Rey de España | |
---|---|
Герб короля Іспанії[en] | |
Стиль | Його Величність |
Резиденція | офіційна Королівський палац у Мадриді, приватна Палац Сарсуела |
Місце | Королівський палац у Мадриді |
Призначає | Спадковість |
Попередник | Хуан Карлос I |
Створення | 1700 |
Перший на посаді | Ізабе́ла I та Фернандо II |
Наступництво | можливий спадкоємець Леонор де Тодос лос Сантос де Бурбон і Ортіс Іспанська |
Вебсайт | The Spanish Monarchy |
Конституція Іспанії 1978 року відновила[1] конституційну монархію як форму правління Іспанії після падіння диктатури Каудильйо Франсіско Франко та відновлення демократії Адольфо Суаресом у 1975 році. Конституцією 1978 року підтверджено роль короля Іспанії як живого уособлення і втілення іспанської держави та символу стійкої єдності та сталості Іспанії, а також позицію як «арбітра та модератора» іспанських державних установ[2][4]. Конституційно, король — глава держави і головнокомандувач збройними силами Іспанії[2][4]. Конституція кодифікує використання королівських стилів та титулів, королівських прерогатив, системи успадкування трону, забезпечення монарха та регентства-опікунства у випадках неповноліття чи недієздатності монарха[2][4]. Відповідно до конституції, монарх також сприяє розвитку відносин з «народами своєї історичної спільноти»[2][4]. Король Іспанії — президент Організації Іберо-Американських держав[en], яка представляє приблизно понад 700 млн людей у двадцяти чотирьох країнах-членах по всьому світу. У 2008 році король Хуан Карлос I вважався найпопулярнішим лідером у всій Іберо-Америці[5][6].
Іспанська монархія сягає корінням у Вестготське королівство зі столицею у Толедо, заснованому після падіння Західної Римської імперії. В той час Астурійське королівство почало боротьбу з арабським завоюванням після вторгнення Омеядського халіфату в Іспанію у 8 столітті. Династичний шлюб між Ізабеллою I Кастильською та Фернандо II Арагонським («Католицькі королі») об'єднав Іспанію у 15 столітті. Останній претендент на трон Візантійської імперії, Андрій Палеолог в своєму заповіті[7] від 7 квітня 1502 року передав імператорський титул Фернандо II Арагонському та Ізабеллі I Кастильській[8].
Іспанська імперія стала однією з перших могутніх світових держав, коли Ізабелла та Фердинанд фінансували дослідницьку подорож Христофора Колумба через Атлантичний океан. Морський шлях, який він відкрив, проклав шлях для завоювання Іспанією більшої частини Америк.
У 2018 році бюджет іспанської монархії становив 7,9 млн євро. Ця сума є одною з найнижчих з державних витрат на інститут монархії в Європі[9].