Інозитол
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Інозитол (інозит, мезоінозит) — циклогексан-1,2,3,4,5,6-гексол — шестиатомний спирт циклогексану. Його назвали водорозчинним вітаміном В8. Але було показано, що приблизно 3/4 добової потреби виробляється самим організмом, тому інозитол відносять до вітаміноподібних речовин. Норма споживання 500 мг на добу. Інозитол особливо добре засвоюється в поєднанні з вітаміном Е.
Інозитол | |
---|---|
myo-Inositol | |
myo-Inositol | |
Назва за IUPAC | (1R,2R,3S,4S,5R,6S)-cyclohexane-1,2,3,4,5,6-hexol |
Інші назви | cis-1,2,3,5-trans-4,6-Cyclohexanehexol , Cyclohexanehexol, Mouse antialopecia factor, Nucite, Phaseomannite, Phaseomannitol, Rat antispectacled eye factor, and Scyllite (for the structural isomer scyllo-Inositol) |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 87-89-8 |
PubChem | 892 |
Номер EINECS | 230-024-9 |
KEGG | D08079 |
Назва MeSH | D02.033.800.519 і D09.853.519 |
ChEBI | 17268 |
Код ATC | A11HA07 |
SMILES | [C@@H]1([C@@H]([C@@H]([C@@H]([C@H]([C@@H]1O)O)O)O)O)O |
InChI | 1/C6H12O6/c7-1-2(8)4(10)6(12)5(11)3(1)9/h1-12H/t1-,2-,3-,4+,5-,6- |
Номер Бельштейна | 2206312 |
Номер Гмеліна | 561300 |
Властивості | |
Молекулярна формула | C6H12O6 |
Молярна маса | 180,16 г/моль |
Густина | 1,752 г/см³ |
Тпл | 225–227 °C |
Небезпеки | |
NFPA 704 | |
Температура спалаху | 143 °C (289 °F) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Інозитол — це ізомер глюкози. Засвоєння інозитолу нагадує розщеплення та всмоктування вуглеводів. Організм може з легкістю перетворити його на глюкозу. Відомо, що цей процес найактивніший за нестачі енергії, тобто при голодуванні чи низьковуглеводній дієті. Можна сказати, що він перешкоджає гіпоглікемії.
Згідно існуючої відомої інформації, інозитол вперше був виявлений за результатами 18 спостережень у сечі людей хворих на цукровий діабет. Проте, на початку 2023 року, монометил інозитол також був знайдений археологами в контейнері для ліків, вік якого 500 років, у печері La vie D'Antan, розташованій в горах Лангклуф у Південній Африці[1].