Імуноглобуліни для внутрішньовенного введення
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Імуноглобуліни для внутрішньовенного введення – це суміш антитіл ( нормального імуноглобуліну людини), які використовують для лікування різних захворювань[1][2], таких, як первинний імунодефіцит, імунна тромбоцитопенічна пурпура, хронічна запальна демієлінізуюча поліневропатія, хвороба Кавасакі, певні випадки ВІЛ/СНІДу та кору, синдром Гієна-Барре та деякі інші інфекції, коли більш специфічний імуноглобулін недоступний.[1] Ефект триває кілька тижнів[2].
Імуноглобуліни для внутрішньовенного введення | |
Систематизована назва за IUPAC | |
Класифікація | |
ATC-код | J06BA |
PubChem | |
CAS | 9007-83-4 |
DrugBank | |
Хімічна структура | |
Формула | |
Мол. маса | |
Синоніми | Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення (ІГЛНВВ) |
Фармакокінетика | |
Біодоступність | |
Метаболізм | |
Період напіввиведення | |
Екскреція | |
Реєстрація лікарського засобу в Україні |
Частими побічними ефектами є біль у місці ін’єкції, м’язовий біль та алергічні реакції.[1] Інші важкі побічні ефекти — ниркова недостатність, анафілаксія, тромбоз і гемоліз.[1] Не рекомендується використовувати людям з деякими типами дефіциту IgA.[1] Використання під час вагітності є відносно безпечним.[1] Імуноглобулін людини виготовляється з плазми крові людини.[1] Він містить антитіла проти багатьох вірусів.[2] Людські імуноглобуліни вперше були використані в 1930-х роках, а склад суміші для внутрішньовенного введення був схвалений для медичного використання в Сполучених Штатах у 1981 році[3] Він входить до орієнтованого переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я.[4][5] Також може використовуватися низка препаратів на основі специфічних імуноглобулінів, у тому числі проти гепатиту В, сказу, правця, вітряної віспи та резус-позитивної крові.[2]