Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ікла — конусоподібні зуби, які служать для розривання й утримання їжі.
Ікло | |
---|---|
Деталі | |
Ідентифікатори | |
Латина | dentes canini |
Анатомія Грея | subject #242 |
MeSH | D003481 |
TA98 | A05.1.03.005 |
TA2 | 907 |
FMA | 55636 |
Анатомічна термінологія |
У людей й інших ссавців ікла розташовуються між різцями та корінними зубами.
Крім участі в травній системі, ікла також використовуються тваринами для оборони.
У отруйних змій ікла порожнисті усередині і використовуються для виділення отрути а з отруйних залоз.
У людини 4 ікла, по два на кожній щелепі. Це треті зуби від середньої лінії, які завершують фронтальну групу зубів. Ікла щодо різців подовжені[1]. Вони мають списоподібну коронку, з потовщенням у вигляді поздовжнього вестибулярного валика. Ікла також забезпечують підтримання каркаса для колового м'яза рота.
Антропометрична точка, яка відповідає вершині рвущого горбка ікла називається канінон (лат. caninon).
Ікла рідше уражаються карієсом, ніж жувальні зуби через те, що на їх поверхні немає ямок, поглиблень і інших нерівностей, в яких би накопичувалися залишки їжі, а також через товстіший шар дентину.
В Стародавній Греції в кінці бронзової доби з іклів дикого кабана виготовляли шоломи.
Ікла використовувалися різними народами як амулети, обереги і в магічній практиці. Ікла підвішували до колиски хлопчика, щоб виховати в ньому мужність.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.