Loading AI tools
польський письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ігор Неверлі | ||||
---|---|---|---|---|
Igor Newerly | ||||
Ім'я при народженні | Ігор Абрамов | |||
Псевдонім | Ежи Абрамов і Игорь Абрамов-Неверли | |||
Народився | 11 (24) березня 1903 хутір Звіринець, біля Біловежі | |||
Помер | 19 жовтня 1987 (84 роки) Варшава, ПНР | |||
Поховання | Військові Повонзки | |||
Громадянство | Російська імперія → СРСР → Польща | |||
Національність | поляк | |||
Діяльність | письменник, журналіст, сценарист, прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор, автор, вихователь | |||
Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1923) і Вільний польський університет | |||
Мова творів | польська | |||
Роки активності | з 1932 | |||
Жанр | роман, повість[d], стаття і сценарій | |||
Magnum opus | Q11802453? | |||
Членство | Спілка письменників Польщіd | |||
Партія | Польська об'єднана робітнича партія | |||
Конфесія | католицька церква[1] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Ігор Неверлі у Вікісховищі | ||||
І́гор Миколайович Неве́рлі (пол. Igor Newerly, справжнє прізвище — Абрамов; 11 (24) березня 1903, хутір Звіринець біля Біловежі, Російська імперія, 19 жовтня 1987, Варшава, Польська Народна Республіка) — польський письменник, педагог і журналіст.
Ігор Неверлі народився в російсько-чеській сім'ї Миколи Абрамова — капітана 8-го Естонського піхотного полку, й Віри-Терези[2]. Її батько, Йозеф Неврлий, обіймав посаду великого ловчого при дворі російського імператора Миколи Другого.
З 1914 року Ігор проживав у Симбірську, де у 1920-му закінчив гімназію. У 1921–1923 роках вивчав юриспруденцію у Вищому інституті народної освіти імені Михайла Драгоманова (був виключений за погляди), а згодом — педагогіку на факультеті суспільних наук Вільного польського університету у Варшаві.
З 1918-го Неверлі був комсомолець, а у 1921-му разом із кількома приятелями вийшов із членів ВЛКСМ. Після заснування в Києві соціал-демократичного гуртка потрапив під арешт і був засланий до Одеси. 1924 року Ігор із другом надрукував листівки й розкинув їх біля одеської біржі праці, за що дістав кару — ще одне заслання. У Києві, на етапі до Соловецьких островів, він утік і невдовзі нелегально перейшов польсько-радянський кордон — через Горинь поблизу Острога. У 1925 залучився до прогресивної педагогічної діяльності, познайомившись із Янушем Корчаком. У 1926 році Неверлі став секретарем Корчака, а в 1932-му перейняв від нього посаду головного редактора часопису Mały Przegląd («Малий огляд»), яким керував до 1939 року. У той час секретаркою редакції була його дружина Барбара Абрамова-Неверлі (до шлюбу Ярецька), з якою він одружився 14 квітня 1931 року. Син від цього шлюбу — прозаїк і драматург Ярослав Абрамов-Неверлі.
1932 року Ігор Неверлі дебютував як публіцист під псевдонімом Єжи Абрамов.
У 1943-му, під час німецької окупації, його як польського підпільника заарештували гестапівці, й до кінця війни Неверлі був в'язнем концентраційних таборів — Майданека, Освенцима, Оранієнбурга i Берґен-Бельзена.
1945 року Неверлі знову залучається до громадської, педагогічної й журналістської діяльності — бере участь у Робітничому товаристві друзів дітей і працює редактором молодіжного часопису Świat Przygód («Світ пригод»).
У 1947-му він вступив у Польську соціалістичну партію, a в 1948–1966 роках належав до Польської об'єднаної робітничої партії. Допомагаючи дисидентам, яких переслідувала влада ПНР, Неверлі фіктивно найняв Яцека Куроня як свого особистого секретаря.
Після війни Ігор Неверлі відігравав велику роль у житті літературного середовища. Він опікувався Гуртом молодих письменників, з 1964-го дві каденції поспіль був головою Варшавської організації Спілки польських літераторів. У квітні 1964 року став одним[3] із майже 600 підписантів Контрлиста польських літераторів — продиктованої тодішньою комуністичною владою відповіді на «Лист-34»[pl], у якому 34 польські письменники-дисиденти висловили протест проти цензури в ПНР.
З 1958 року й до кінця життя він проводив літні та осінні місяці в селі Згон, що у Вармінсько-Мазурському воєводстві. У хаті, яка належала йому й Зофії Лапіцькій, Неверлі написав «Узгір'я блакитного сну» та «Залишки після учти богів».
Літературну кар'єру Ігор Неверлі розпочав у 1948 році напівдокументальною повістю «Хлопчина з Сальських степів» про життя й пригоди лікаря Володимира Дергачова. Прообразом головного героя був ветеринар Володимир Дегтярьов, з яким автор повісті перебував у концтаборі. У повісті «Архіпелаг відроджених людей», що вийшла 1950-го, йдеться про соціалістичне виховання молоді. Роман «Пам'ятка з фабрики „Целюлоза“» (1952) розповідає про життя Щенсного — заробітчанина, що в міжвоєнний час став комуністом. На основі цього твору Єжи Кавалерович спільно з автором написали сценарії двох фільмів — «Целюлоза» і «Під фригійською зіркою». Екранізовано також оповідання Ігоря Неверлі «Кастелянка» (1983). 1960 року письменник опублікував пригодницький роман «Лісове море». Роман «Живі зв'язки» (1966) — це записані в художній формі мемуари про Януша Корчака. Твори Ігоря Неверлі перекладено багатьма мовами.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.