Ігнатіус Доннеллі
американський політик / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ігна́тіус Лойола Донне́ллі (англ. Ignatius Loyola Donnelly, 3 листопада 1831, Філадельфія — 1 січня 1901, Нінінгер[en]) — американський політик-популіст і письменник.
Ігнатіус Доннеллі | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Ignatius L. Donnelly | ||||
Псевдонім | Edmund Boisgilbert[1] | |||
Народився | 3 листопада 1831(1831-11-03)[2][3][…] Філадельфія, Пенсільванія, США[1] | |||
Помер | 1 січня 1901(1901-01-01)[3][4][…] (69 років) Міннеаполіс, Міннесота, США | |||
Поховання | Calvary Cemeteryd[5] | |||
Країна | США | |||
Діяльність | політик, прозаїк-романіст, письменник, письменник наукової фантастики, суфражистка | |||
Мова творів | англійська | |||
Партія | Республіканська партія США | |||
Автограф | ||||
| ||||
Ігнатіус Доннеллі у Вікісховищі | ||||
Походив із сімейства ірландського іммігранта. Отримавши ім'я на честь святого Ігнатія Лойоли, від 1857 постійно проживав у Міннесоті, в ним же заснованому місті Нінінгер. Професійно зайнявся політикою 1859 року, виступивши прихильником Республіканської партії. У 1859—1863 роках його обрано віце-губернатором Міннесоти, у 1863—1868 роках — федеральний конгресмен від Республіканської партії. Зазнавши поразки на проміжних виборах, 1873 року заснував Антимонопольну партію[en] і газету «Антимонополіст», у 1874—1878 роках обирався до сенату штату Міннесота[en]. 1878 року знову висувався до Конгресу США, але зазнав поразки від кандидата-республіканця. Відійшовши від політичної діяльності, Доннеллі практикував як юрист та займався літературою. Після зародження робітничого руху в містах Міннесоти, 1884 року знову безуспішно балотувався в конгрес від Демократичної партії, в 1887 як незалежного кандидата його обрано до Палати представників штату. 1888 року безуспішно балотувався на посаду губернатора штату від коаліції фермерів та профспілок. У 1891—1894 роках обирався в сенат Міннесоти і в 1897—1898 роках до Палати представників штату. Учасник установчого з'їзду Популістської партії 1892 року, 1896 року виступав проти злиття Популістської та Демократичної партій. 1900 року був кандидатом у віце-президенти США, але невдало, що й спричинило його смерть[6][7][8].
У 1880-і роки Доннеллі прославився псевдонауковими працями «Атлантида: світ до потопу» (Atlantis: The Antedeluvian World, 1882) і «Рагнарок: епоха вогню та піску[en]» (Ragnarok: The Age of Fire and Gravel, 1883). У першій із цих книг письменник «обґрунтував» існування праматері світових цивілізацій — загиблого материка в Атлантичному океані; саме цей трактат викликав до життя безліч міфів та культів, присвячених Атлантиді, його цитували Блаватська, Штейнер та Черчвард[9]. Американська асоціація сприяння розвитку науки обрала Доннеллі своїм дійсним членом. У другій книзі Доннеллі намагався співвіднести легенду про всесвітній потоп із періодичними зіткненнями планети Земля з кометами. Далі Доннеллі звернувся до шекспірівського питання, опублікувавши «Велику криптограму» (The Great Cryptogram, 1888) і «Шифр у п'єсах і на надгробку» (The Cipher in the Plays and on the Tombstone, 1899). У цих книгах він заявляв про розшифрування таємного коду, який свідчить про те, що справжнім автором творів Шекспіра був Френсіс Бекон, його авторству також приписано п'єси Марлоу та твори Сервантеса. Політик займався й художньою літературою: 1890 року опублікував під псевдонімом «Едмунд Буажильбер» роман-антиутопію «Колона Цезаря». У цьому романі показано Сполучені Штати 1988 року, керовані безжальною фінансовою олігархією; описано радіо, телебачення та отруйні гази. «Колона Цезаря» сприймалася як маніфест Популістської партії. Також опублікував роман «Доктор Юге» (Doctor Huguet, 1891), в якому джентльмен з Південної Кароліни виявляє свою свідомість у тілі негра, і «Золота сулія» (The Golden Bottle, 1892), про прилад для виробництва дешевого золота, який сприяє падінню капіталізму[10][11].