![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/8/8d/%25D0%2592%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2580_%25D0%259E%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2581%25D1%2596%25D0%25B9%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587_%25D0%2586%25D0%25B3%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2.png/640px-%25D0%2592%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2580_%25D0%259E%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2581%25D1%2596%25D0%25B9%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587_%25D0%2586%25D0%25B3%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2.png&w=640&q=50)
Ігнатов Володимир Олексійович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Володимир Олексійович Ігнатов (5 червня 1938, Київ — 20 березня 2019, Київ) — український науковець-радіотехнік, педагог. Доктор технічних наук (1971), професор (1973). Автор великої кількості винаходів у галузі радіоелектронних систем та аерокосмічних комплексів, засновник власної наукової школи у галузі авіаційної й космічної радіоелектроніки.
Володимир Ігнатов | |
---|---|
![]() | |
Народився | 5 червня 1938(1938-06-05)
Київ, УРСР |
Помер | 20 березня 2019(2019-03-20) (80 років) Київ, Україна |
Поховання | Берковецьке кладовище |
Alma mater | Київський інститут інженерів цивільного повітряного флоту (1961) |
Галузь | радіотехніка |
Заклад | Київський інститут інженерів цивільної авіації (пізніше — Національний авіаційний університет; 1961—2019) |
Посада | інженер радіополігону, завідувач кафедри авіаційного зв'язку, декан факультету радіоелектронного обладнання, професор кафедри телекомунікаційних систем |
Вчене звання | професор (1973) |
Науковий ступінь | доктор технічних наук (1971) |
Відомі учні | Георгій Конахович, Олексій Кучер, Фелікс Яновський, Олег Петрашевський |
Членство | академік Академії зв'язку України, член виконавчого комітету та представник України у Міжнародній федерації асоціацій винахідників, перший заступник голови Ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України |
Відомий завдяки: | великій кількості винаходів у галузі радіоелектронних систем та аерокосмічних комплексів, заснуванню власної наукової школи у галузі авіаційної й космічної радіоелектроніки |
Нагороди |
У молоді роки — майстер спорту СРСР, чемпіон УРСР з вільної боротьби. Після закінчення інституту, майже 60 років — професор Київського інституту інженерів цивільної авіації (пізніше — Національного авіаційного університету; 1961—2019), із яких 31 рік — завідувач кафедри телекомунікаційних систем. Автор понад 500 наукових робіт, зокрема, близько 70 авторських свідоцтв на винаходи.
Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996) за створення метеорологічного радару типу «Буран». Член виконавчого комітету та єдиний представник України у Міжнародній федерації асоціацій винахідників[1].