Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Єгор Лєтов (рос. Егор Летов, справжнє ім'я: Ігор Федорович Лєтов, рос. Игорь Фёдорович Летов; 10 вересня 1964, Омськ, Омська область, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, Союз Радянських Соціалістичних Республік — 19 лютого 2008, Омськ, Омська область, Росія) — російський та радянський рок-музикант, поет, лідер гурту «Гражданская оборона», один з найяскравіших представників панк-течії на території СРСР та Росії.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Єгор Лєтов | |
---|---|
Егор Летов | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Ігор Федорович Лєтов |
Дата народження | 10 вересня 1964 |
Місце народження | Омськ, СРСР |
Дата смерті | 19 лютого 2008 (43 роки) |
Місце смерті | Омськ, Росія |
Причина смерті | серцева недостатність |
Роки активності | 1982—2008 |
Громадянство | СРСР, Росія |
Професія | співак, гітарист, рок-музикант, звукорежисер, автор-виконавець, митець-концептуаліст, мультиінструменталіст, поет |
Співацький голос | баритон і скримінг |
Інструменти | гітара, бас-гітара, ударні, перкусія, шуми, магнітні стрічки |
Мова | російська мова |
Жанр | панк-рок, пост-панк, психоделічний рок, нойз-рок, гаражний рок, експериментальна музика, нойз, індастріал, авторська пісня |
Псевдоніми | Єгор Дохлий |
Колективи | Посев Гражданская оборона Пік Клаксон Адольф Гітлер Инструкция по выживанию Коммунизм П. О. Г. О. Великие октябри Анархия Армия Власова Цыганята и я с Ильича Христосы на паперти Егор и опизденевшие Опизденевшие |
Членство | Гражданская оборона |
Партія | Націонал-більшовицька партія |
Співпраця | Сергій Курьохін Сергій Лєтов |
Лейбл | ГрОб-рекордс |
Брати, сестри | Sergey Letovd |
gr-oborona.ru letov.ru | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Молодший брат музиканта-саксофоніста Сергія Лєтова.
Ігор Лєтов народився 10 вересня 1964 року в Омську. Мати — Тамара Георгіївна Лєтова (Мартем'янова) (24 травня 1935 року — 13 липня 1988 року), батько — Федір Дмитрович Лєтов (31 березня 1926 року — 9 травня 2018 року) — військовий, у 1990-х — секретар райкому КПРФ в Омську, брат — музикант, саксофоніст, імпровізатор Сергій Лєтов (24 вересня 1956 року).
Музичну діяльність розпочав на початку 1980-х років в м. Омську, сформувавши разом з однодумцями (найбільш відомий з них Константин Рябінов — Кузя УО) рок-гурт «Посев», а пізніше рок-гурт «Гражданская оборона». На початку своєї діяльності музиканти «Гражданской обороны» внаслідок політичних гонінь з боку влади були вимушені записувати свої музичні альбоми в напівпідпільних квартирних умовах.
У 1987—1989 роках Лєтов і його спільники записали досить багато альбомів «Гражданской обороны» («Красный альбом», «Хорошо!», «Мышеловка», «Тоталитаризм», «Некрофилия», «Так закалялась сталь», «Боевой стимул», «Всё идёт по плану», «Тошнота», «Песни радости и счастья», «Война», «Армагеддон Попс», «Здорово и вечно», «Русское поле экспериментов»), водночас записувалися альбоми проєкту «Коммунизм» (Єгор Лєтов, Константін Рябінов, Олег Судаков (Манаґєр)), розпочалася співпраця Лєтова та Янки Дягілєвої.
Всупереч напівпідпільним існування музикантів і їхньої так званої ГрОб-студії, до кінця 1980-х, особливо, на початку 1990-х років вони здобули широку популярність в СРСР (пізніше Росія), переважно в молодіжних колах. Пісні Лєтова відрізнялися потужною енергетикою, жвавим, простим, енергійним ритмом, нестандартними, часом шоковими текстами, своєрідною грубуватою і, водночас, вишуканою поезією. В основі лірики Лєтова лежить неправильність всього навколишнього, і свою позицію він виражає не прямо, а через зображення цієї неправильності.
На початку 1990-х років Лєтовим в рамках проєкту «Егор и опизденевшие» записані альбоми «Прыг-скок» 1990 року і «Сто лет одиночества» 1992, що є одними з найпопулярніших і найулюбленіших в народі його альбомів. У 1994 році Лєтов стає одним з лідерів націонал-комуністичного рок-руху «Русский прорыв», веде активну гастрольну діяльність.
У 1995—1996 роках записує ще два альбоми «Солнцеворот» і «Невыносимая лёгкость бытия» (його група знов називається «Гражданская оборона»); музика в цих альбомах стає більш вигостреною, «гранованою», тексти втрачають зайву грубість, стаючи поетичнішими, кожна пісня нагадує гімн, набуваючи водночас психоделічності.
Незабаром після державного перевороту вересня-жовтня 1993 року Єгор Лєтов переосмислив свою творчість та признався, що йому соромно за те, що він співав раніше. Він приєднався до національно-визвольної боротьби та зайняв одне з ключових місць. Диск «Солнцеворот» можна розглядати як один з маніфестів цієї боротьби, пригадаємо фрази — «Чим густіші сутінки — тим швидше світанок» і «Маятник гойднеться в правильну сторону». За участь в боротьбі він піддавався переслідуванням з боку демократичних режимів, наприклад, латвійського.
Єгор Лєтов тривалий час підтримував Націонал-більшовицьку партію і мав партквиток з номером 4, що багато хто вважає за суперечність ідеалам антифашизму, антинаціоналізму та панк-року в цілому. У лютому 2004 року Лєтов офіційно відхрестився від будь-яких, у тому числі націоналістичних, політичних сил. До останніх років інтерес до творчості Єгора Лєтова слабшав, поки у 2004—2005 роках не вийшли два нові альбоми групи «Долгая Счастливая Жизнь» і «Реанимация», у яких були зібрані всі пісні, написані з виходу альбомів «Солнцеворот» і «Невыносимая лёгкость бытия» в середині 90-х.
9 травня 2007 року вийшов альбом «Зачем снятся сны». Слід зауважити, що пісня з такою назвою присутня на випущеному в 2001 році в рамках проекту «Опизденевшие» альбомі «Психоделия Tomorrow».
Єгор Летов помер 19 лютого 2008 року в Омську, від гострої дихальної недостатності, яка розвинулася в результаті отруєння алкоголем[1]. Похований 21 лютого 2008 року на Старо-Східному кладовищі.
Погляди Лєтова часто змінювалися, протягом життя від не підтримував однієї однозначної ідеології, і як у часи СРСР протестував проти комунізму і відносив себе до анархістів, за що переслідувався радянською владою, так у часи незалежної Росії протестував проти капіталізму[2].
Так, у 90-х Єгор Лєтов займався політичною діяльністю. Разом із Едуардом Лімоновим та Олександром Дугіним був одним із засновників, ідеологів і лідерів скандальновідомої російської неофашистської Націонал-більшовицької партії (НБП). Себе тоді визначав як представника російського фашизму[3] або ж російського імперського націоналіста[4]. Вважав, що Сполучені Штати Америки намагаються розвалити Росію. Підтримував Росію у її війні проти Чечні[4].
Стосовно України дотримувався російських імперських, шовіністичних та великодержавних поглядів. Під час своїх гастролів Україною в 2001 році в інтерв'ю місцевим українським ЗМІ назвав існування України і Росії, як окремих держав, і української мови «ідіотизмом». Стверджував, що Україна й Росія це «одна країна», так само начебто українська й російська мови — одна мова. Українців вважав росіянами.[5]
У лютому 2004 року Єгор Лєтов офіційно відхрестився від будь-яких, зокрема націоналістичних, політичних сил.[6]
Єгор Лєтов в другій половині 1980-их років перебував у фактичному шлюбі з Янкою Дягілєвою, а також з 1993? по 1997 рік був офіційно одружений з Анною Волковою[джерело?] — найкращою подругою Янки та музикантом «Егор и Опизденевшие» та «Гражданская оборона». З 1997 року Лєтов був одружений з Наталією Чумаковою[ru], яка також грала в ГО.
Дітей у Єгора Лєтова не було.
У 2018 році на честь музиканта названо вид жуків Augyles letovi.[7]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.