вказувати

Alternative forms

ука́зувати (ukázuvaty)

Etymology

From вказа́ти (vkazáty) +‎ -увати (-uvaty).

Pronunciation

IPA^(key): [ˈʍkazʊʋɐte]
Audio: (file)

Verb

вка́зувати • (vkázuvaty) impf (perfective вказа́ти)

(transitive or intransitive) to point to, to point out, to indicate (+ direct object, на (accusative), куди́сь, etc.) (to gesture in the direction of something in order to show where it is or to draw attention to it)
(transitive or intransitive) to indicate, to point out, to specify (+ direct object, на (accusative) or infinitive) (to direct to a knowledge of; to show; to make known)
(colloquial, intransitive) to tell, to direct, to give orders [with dative ‘to somebody’]

Usage notes

The forms вка́зувати (vkázuvaty) (used after vowels) and ука́зувати (ukázuvaty) (used after consonants or at the beginning of a clause) differ in pronunciation but are considered variants of the same word.

Conjugation

More information imperfective aspect, infinitive ...

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	вка́зувати, вка́зувать vkázuvaty, vkázuvatʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	вка́зуючи vkázujučy	вка́зувавши vkázuvavšy
	present tense	future tense
1st singular я	вка́зую vkázuju	бу́ду вка́зувати, бу́ду вка́зувать, вка́зуватиму búdu vkázuvaty, búdu vkázuvatʹ, vkázuvatymu
2nd singular ти	вка́зуєш vkázuješ	бу́деш ука́зувати, бу́деш ука́зувать, вка́зуватимеш búdeš ukázuvaty, búdeš ukázuvatʹ, vkázuvatymeš
3rd singular він / вона / воно	вка́зує vkázuje	бу́де вка́зувати, бу́де вка́зувать, вка́зуватиме búde vkázuvaty, búde vkázuvatʹ, vkázuvatyme
1st plural ми	вка́зуєм, вка́зуємо vkázujem, vkázujemo	бу́демо вка́зувати, бу́демо вка́зувать, вка́зуватимемо, вка́зуватимем búdemo vkázuvaty, búdemo vkázuvatʹ, vkázuvatymemo, vkázuvatymem
2nd plural ви	вка́зуєте vkázujete	бу́дете вка́зувати, бу́дете вка́зувать, вка́зуватимете búdete vkázuvaty, búdete vkázuvatʹ, vkázuvatymete
3rd plural вони	вка́зують vkázujutʹ	бу́дуть ука́зувати, бу́дуть ука́зувать, вка́зуватимуть búdutʹ ukázuvaty, búdutʹ ukázuvatʹ, vkázuvatymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	вка́зуймо vkázujmo
second-person	вка́зуй vkázuj	вка́зуйте vkázujte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	вка́зував vkázuvav	вка́зували vkázuvaly
feminine я / ти / вона	вка́зувала vkázuvala
neuter воно	вка́зувало vkázuvalo

Close

Conjugation of вка́зувати, вка́зувать (class 2a, imperfective, transitive and intransitive)

Derived terms

вка́зування n (vkázuvannja)
вка́зуватися impf (vkázuvatysja)

Related terms

вказі́вка f (vkazívka)
вказівни́й (vkazivnýj)
вказівни́к m (vkazivnýk)

References

Bilodid, I. K., editor (1979), “указувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), volumes 10 (Т – Ф), Kyiv: Naukova Dumka, page 414
Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “вказувати”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 3 (відстава́ння – ґура́льня), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN, page 161
“вказувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)