Історична географія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Істори́чна геогра́фія — галузь знань на стику історії і географії; географія певної території на певному етапі її історичного розвитку. В історичній науці історичній географії звичайно відводиться роль допоміжної дисципліни. У системі географічних наук історичну географію зазвичай відносять до суміжних дисциплін, що сформувалися на стику географії та історії.
Наука вивчає зміни в географічній оболонці Землі як в силу природних причин, так і під дією людини. У ній використовуються різні методи:
- історичні (вивчення архівних джерел, пам'ятників матеріальної культури і таке інше);
- географічні (картографування, районування, ландшафтний підхід, польове вивчення реліктів, дендрохронологія й інше);
- суміжних наук (аерокосмічна індикація, математичне моделювання та інше).
На початковому етапі розвитку науки історик і географ нерідко суміщались в одній особі. Історична географія, як напрям географічної науки, орієнтований на дослідження стану і змін природи, людини і суспільства, бере початок від праць П. Клювера (1580—1622). Набула розквіту в ХІХ — першій половині XX століття завдяки працям Карла Ріттера, А. Геттнера, Г. Марша, Ф. Ратцеля, С. Рудницького, Л. Берга, І. Крип'якевича, В. Кубійовича та інших учених.