Соневицький Михайло-Ярослав Климентійович

|Примітки=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соневицький.

Михайло-Ярослав Соневицький
Народився	22 квітня 1892(1892-04-22) с. Гадинківці, нині Гусятинський район, Тернопільська область
Помер	30 листопада 1975(1975-11-30) (83 роки) Нью-Йорк
Країна	ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Віденський університет
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Членство	Наукове товариство імені Шевченка

д-р Михайло-Ярослав Климентійович Соневицький (22 квітня 1892, с. Гадинківці — 30 листопада 1975, Нью-Йорк) — український класичний філолог, дійсний член НТШ (з 1954), професор Українського католицького університету в Римі. Доктор філософії (1923).

Біографія

Народився в с. Гадинківцях Гусятинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника о. Климентія Соневицького та його дружини Марії (до шлюбу Авиковська^{[джерело?]}). Батько тільки рік перед народженням сина, тобто в 1891 р., став парохом цього села.^[1]

Закінчив Віденський університет. Викладач в українських гімназій у Галичині, Греко-Католицької Богословської Академії (1934—1944) і Львівського Університету (1939—1941). З 1944 року на еміграції в Німеччині і (з 1950) у США, де й помер (в Нью-Йорку).

Дружина — хорова диригентка та громадська діячка^[2] Ольга Ласовська. Діти:

• Ігор (1926—2006) — композитор, диригент, педагог.
• Леонід (1922—1966) — історик.
• Ростислав (1931-1995) - економіст

Родина

Батько, о. Климентій Соневицький (1858^[3]—1928^[4]) — український релігійний та просвітній діяч. Рукоположений в сан священника у 1883 році^[3]. У 1891—1928 роках був парохом села Гадинківці^[4]. Голова читальні у цьому селі; головував на вічах, зокрема в часі сільського селянського страйку 1902 року, боротьби за виборчу реформу та передвиборчих змагань^[4]. З його ініціативи в 1909 році розпочали будівництво нового кам'яного храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яке завершили 1913 року^[4].

Доробок

Автор праць про мову Цицерона й Новаціяна, «Франкові переклади з античних літератур» (ЗНТШ, т. 161), «Історія грецької літератури. І. Рання доба» (1970) та популярних ст. про вплив античної культури на сучасність; оповідання для молоді на теми античності: «Пригоди Одіссея» (1918), «Мирмідонський лицар» (1936), «Гомін давноминулих днів» (1938) тощо. Також у 1930-х рр. на запрошення свого земляка і друга Василя Сімовича друкував статті на теми античності і її значення для сучасності в журналі «Життя і знання».^[5]