Ковке залізо
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ковке́ залі́зо,[6][7] також ковне́ залі́зо[8][9][10] — майже чисте низьковуглецеве залізо,[11] що було продуктом нині застарілих способів виробництва заліза: сиродутного способу, кричної переробки та пудлінгування. Містить лише 0,02 — 0,08 % (за іншими даними 0,1 — 0,3 % і, навіть, 0,5 %) вуглецю, незначну кількість сірки, фосфору і кремнію. Крім того, містить мікроскопічні волокнисті склоподібні шлакові включення[11][12] (від 1 %[13] до 3 %[12] за вагою), наявність яких спричинена способами виробки такого заліза. Ковке залізо отримало свою назву через придатність до обробки куванням, на відміну від чавуну, що не піддається куванню (через його ламкість, спричинену високим вмістом вуглецю). В минулому ковке залізо широко використовувалося для виробництва залізних виробів, що в наш час виготовляються зі сталі. До 1870-х років воно було головним металевим конструкційним матеріалом, пізніше, з розвитком методів масового виробництва ливарної сталі, його частка у продукції металургійних підприємств різко знизилася. В середині 20 століття (1946) світове виробництво ковкого заліза становило менше 3 % від виробництва сталі.[12]
Сьогодні окремі металургійні підприємства виготовляють ковке залізо у дуже обмеженій кількості. Воно для сучасної металургії є специфічним продуктом, який рідко виробляється сьогодні.[11][14] Більшість його при цьому використовується для виробництва кованих огорож та інших декоротивних предметів.[11] Залізо, яке сьогодні використовують ковалі для ручного виготовлення металевих виробів, як правило відрізняється від ковкого заліза минулих часів і часто є м'якою низьковуглицевою сталлю.[14][4]